В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
У третю неділю після Пасхи Церква згадує пам’ять святих жінок-мироносиць. Хто є ті святі «жони»? Це ті жінки, які в ніч Воскpесення Христового поспішали до гробу Господнього з миром у руках, щоби, згідного зі східним звичаєм, намастити мертве тіло свого Божественного Вчителя запашними ароматами (миром). Тому вони й іменуються «мироносицями». До жінок-мироносиць належать Марія Магдалина, Марія Клеопова, Саломія, Йоанна, Марфа, Марія та інші (Мт. 28,1; 16,1; Лк. 24,10; Йо. 20,1–2; 11–18). «Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія» (Мк. 15,40).
Ми знаємо із сторінок святого Євангелія, що, коли Господь наш і Спаситель Ісус Христос обходив зі своєю проповіддю міста і села, навколо Нього завжди збирався народ. Часто люди підходили до Христа, слухали Його і розходилися. І серед цього народу, крім вибраних апостолів, Господа Спасителя завжди супроводжувала група жінок.
Спочатку їх було небагато, але кількість постійно зростала. Вони супроводжували Божественного Вчителя не тільки щоби повчитися Божого слова, яке виходило з Його вуст, а й для того, щоб, у силу своїх можливостей, послужити Йому. Вони, говорить святий євангелист Лука, допомагали Господу: «служили Йому з майна свого» (Лк. 8, 3). Це вчить, що і ми повинні слухати Слово Боже, читаючи сторінки Святого Писання, і втілювати вічну заповідь любові до Всевишнього й жертовного подвигу служіння один одному.
Не всі імена цих жінок-миpоносиць нам відомі. Святі євангелісти і священне передання зберегли ряд імен: Маpія Магдалина, Маpія – мати Якова молодшого і Йосифа, Саломія, Йоанна, Маpфа і Маpія – сестpи Лазаpя, Сyсанна та інші. Серед них були багаті і знатні – Йоанна була дружиною Хyзи, домоупpавителя царя Іpода, прості і незнані – Саломія, мати синів Зеведеєвих Якова та Йоана, була дружиною рибалки. У числі миpоносиць були самотні – діви і вдови, були й матері родин, які, захоплені словом проповіді Господа Спасителя, покидали свої сім’ї, свої домівки, товаришуючи Господу разом з іншими жінками в турботі про Нього.
Святитель Йоан Золотоустий, роздумуючи про подвиг жінок-мироносиць, каже: «Не те є найбільш вражаючим, що вони прив’язались своїм серцем до Господа Спасителя в ті дні, коли крізь покров Його смирення і упокорення проступала Божественна слава в Його чудесах, коли розносилась ще нечута на землі проповідь. Але для нашого розуму вражаючим є бачити їх, які не похитнулись у своїй любові до Господа, коли Він, збичований, обпльований був переданий на смерть». Це слово святого вчить бути вірними в любові до Бога не тільки коли нам добре, а й у скрутні, нелегкі часи нашого життя; мати ту ж саму чесноту до ближнього не лиш коли він добрий до нас, а й коли він виконує роль нашого недруга чи ворога.
Свята Церква у богослужінні цієї неділі після Пасхи спонукає нас подумки, душею перенестися від Голгофи до гробу Христового та Його славного Воскресіння, звістку про яке першими удостоїлися прийняти саме жінки-мироносиці. В богослужінні цього тижня, з-поміж усіх близьких до Христа учнів, особливо зворушливо описується великий подвиг відданості і любові до свого Вчителя і Господа святих жінок мироносиць. Їхній приклад показує, як багато тепла, співчуття і любові Господь вклав у душу жінки, яка завдяки цьому здатна на великі справи любові та самопожертви – якщо житиме в Христі і з Христом, як заповідає апостол: «в нетлiннiй красi лагiдного i мовчазного духу» (1Петр. 3,4).
Жінки-мироносиці стають для нас справжнім прикладом любові. Вони ранесенько поспішають до гробу, не сподіваючись від Христа жодного чуда, жодного слова, жодної потіхи. Вони ідуть, шукаючи Мертвого, а знаходять Живого. Ідуть з плачем, а знаходять радість, більшу за будь-яку радість. Ідуть, несучи в руках миро, натомість знаходять невимовний мир серця. Ідуть, щоб виявити любов, а натомість самі отримують любов. Ідуть, щоб, побачивши порожній гріб, увірувати в Живого. Любов мироносиць була настільки великою, що вони радо готові були служити Мертвому, Який уже наче не міг їм воздати нічого. «Чому шукаєте Живого між померлими?» – запитує жінок осяйний ангел. Жінки справді шукали Померлого і триденно Похованого, не здогадуючись, що Він Живий. Ми ж, знаючи, що Він Живий, шукаємо Його у житті наче Мертвого, наче Того, що лежить у гробі і жодним чином не входить у наше життя. Віддаємо Христові певну частину нашого недільного часу. А насправді Він Живий і перебуває серед нас, потребує всього часу, всього служіння, всього нашого життя, щоби стати нам радістю і спасінням.
Тож прилучімося до пасхальної радості, котру Він подарував нам Своїм спасительним подвигом, через страждання, Божественну смерть та Воскресіння. Станьмо учасниками Його Безкровної Жертви – через єднання з Ним у таїнстві святого Причастя і в подальшому житті в спасительній вірі та християнській любові. Амінь.