В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри! Сьогоднішній день ми називаємо святом, не зважаючи на те, що навіть назва його, здавалося б, мала б спонукати нас до не зовсім святкових переживань, адже сьогодні Пресвята Богородиця, видимо оточена святими апостолами, а невидимо – ангельським світом, залишає землю, завершує Своє земне життя.
Однак подію цю Свята Церква називає Успінням, не смертю, а саме Успінням Божої Матері. І тут ми вже починаємо розуміти, чому цей день називаємо святом. У дні пам’яті святителів, преподобних, священномучеників ми чуємо слова прокимну: чесна перед Господом смерть преподобних Його. Якщо ж ми так прославляємо святих, які будучи звичайними людьми, творили великі духовні подвиги і удостоїлись сповна прийняти благодать Святого Духа, і смерть їхню так підносимо, то як тоді належить говорити нам про Божу Матір і як оспівувати її мирний відхід від цього тимчасового життя? Чи ж не у рази величніше?!
Святитель Григорій Палама, розмірковуючи над преставленням, відходом з цього світу Божої Матері, говорить про те, що Богородиця, будучи чистою, прийняла в Себе джерело чистоти, і таким чином була чистою і до Різдва, і в Різдві, і після Різдва залишилася чистою Дівою. Тому не могла Вона залишатися тілом Своїм на землі, це тіло не могло зазнати тління, тому й було забране Богом на небеса, про що говорить нам Священне Передання.
Продовжуючи, святитель Григорій Палама звертає увагу на те, що всі чудеса, пов’язанні з Христом, мали особливі видимі ознаки: це зірка під час Різдва, це голуб під час Хрещення, це хмара під час Преображення тощо. Однак під час Благовіщення Пресвятої Богородиці ми не бачимо якихось видимих ознак чудесного вселення в Її дівочу утробу Сина Божого. Освячення Її тіла нам видимо являється у події Успіння, кола Богородиця мирно залишає землю, а тіла Її апостол Фома не знаходить у гробі.
За законами фізики предмети з різних матеріалів різняться за поглинанням тепла і тепловіддачею. Так каміння від сонця нагрівається більше, ніж дерево, але дзеркало здатне ще й безпосередньо це сонячне світло відбивати. Так і ми – по-різному приймаємо благодать Божу, що залежить від стану наших душ, неоднаково просяяли і святі угодники Божі, але Божа Матір, наче дзеркало, найбільше огортає нас благодаттю, яку прийняла від Самого Бога.
Пресвята Богородиця зовсім не залишає нас, дорогі брати і сестри, і навіть видимо сьогодні присутня тут, у храмі, цією Святою Плащаницею. На знак того, що Вона є Матір’ю Світла, Плащаниця Її вбрана білими квітами. Божа Матір сьогодні і сходить до Свого Сина, щоби стати нашою заступницею, вона постійно предстоїть перед престолом Всевишнього і молить Бога за нас. Ми називаємо Її провідницею до Бога і повинні знати, що до Христа ніхто інакше не приходить, як тільки через Пречисту Діву Марію, Яка стала чеснішою і славнішою за всі ангельські сили.
Пресвята Богородиця завжди була Заступницею нашого українського народу. Зверніть увагу на те, що наші найбільші святині, посвячені Божій Матері і саме на честь Її Успіння. Наші Почаївська і Києво-Печерська Лаври, перший кам’яний храм – Десятинна церква, – всі вони були освячені на честь цього свята. Чому ж витає над нами це свято, богослів’я цього свята? Чи ж не тому, що нам належить усвідомлювати, як і наш побожний народ завжди усвідомлював, тимчасовість перебування на цьому світі, а також, як свідчення того, що всі ми прагнемо світла, чистоти і смирення, які були властиві Божій Матері. У цьому нехай нам допоможе Сама Пресвята наша Владичиця.
Не майте сумнівів у тому, що як колись на Почаївській горі, Божа Матір чудесним чином допомогла врятуватися побожному народові, так і сьогодні Вона допоможе нам перемогти ворога і простягне Свій омофор миру над нашою Україною, над нашою державою, над усіма нами.
Нехай заступництво Божої Матері у цей день Успіння, коли Вона тихо спочиває у гробі, й у всі дні життя нашого незмінно перебуває над усіма нами. Амінь!