В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні ми почули євангельську притчу про милосердного самарянина. Законник, який хотів осягнути сенс віри, пізнати Бога і успадкувати Царство Боже, звернувся до Ісуса Христа із запитанням: «Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?» (Лк. 10,25). Він знав, що потрібно любити Бога понад усе і любити ближнього, як самого себе. Однак бажав уточнити: «А хто ж мій ближній?» (Лк. 10,29), щоб любити його, як самого себе?
У відповідь Спаситель розповідає притчу: «Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого» (Лк. 10,30). Ледве живим був! «Стікав кров’ю», – сказали би ми. Тоді йшов тією дорогою, – вдумайтесь у ці слова! – ішов якийсь священик і пройшов мимо. Левит так само не зупинився, а прохожий самарянин підійшов, перев’язав рани його, промив їх оливою і вином. Більше того, посадив на свого віслюка і привіз до заїжджого двору (гостиниці), де про нього було кому подбати. А коли від’їжджав, то заплатив господареві і сказав: «Подбай про нього і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі» (Лк. 10,35). Після розповіді Христос запитує законника: «Кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?» (Лк. 10,36). Законник відповідає: «Того, який змилосердився над ним» (Лк. 10,37). Отож, Господь не тільки цьому законникові, але і всім нам говорить, кожній людині на землі: «Іди і ти роби так само» (Лк. 10, 37). Поруч з нами завжди є люди, які потребують допомоги – матеріальної, фізичної чи духовної та доброго слова-розради.
Ким був самарянин? Інакше ми тепер його не називаємо. Тоді він був просто самарянин – людина без імені, людина, якої цуралися. Як ми сьогодні звикли цуратися: він не нашої віри, не так живе, не так мислить. Самаряни були зневажені юдеями, тому самарянин розумів, як бути цьому чоловікові, покинутому і зневаженому на дорозі. Якщо ти хочеш бути християнином, не проходь повз біль, не минай чужі страждання! Приходьмо до церкви, молімося, каймося в гріхах, приймаймо Святі Тайни, єднаймося з Господом Богом. І тоді наша душа буде спрямована на шлях сповнення закону Ісуса Христа – любові та милосердя. Він бере на себе біль того, кого побили, кого принизили, кого покинули. Спішіть до того, хто лежить немічний, і нікому до нього підійти. Він не питає, хто ця людина, головне, вона – людина! Хочеш бути людиною? Стань, як Христос. Полегши людський біль, страждання. Так і милосердний самарянин – він просто віддав все, що в нього було. Він залишився без грошей, але залишився з Богом, у нього живе серце залишилося, і душа безсмертна залишилася, він Людиною залишився. Треба бути Людиною незалежно від національної чи конфесійної приналежності, освічений ти чи без освіти – для Бога це неважливо. Для Бога важливо, яке в тебе серце. Чи милосердне воно? Чи сповнене добра? Чи не проходиш мимо, не думаєш: «Яка буде мені вигода від цього? Чи заплатять мені або хоч подякують»? А просто ти не можеш інакше: ти не можеш бути байдужим, коли дитина плаче, коли старший страждає. Ти не можеш терпіти, коли іншу людину принижують. Ти не можеш, коли від когось усі відвернулися, – і стаєш поруч з ним. Коли ми піднімаємо когось побитого, лежачого, тоді нас від гріхів, від наших падінь піднімає Господь. Піднімає, ставить на ноги і каже: «Тепер ти живий. Ось тепер ти справжній. Тепер ти людина. Тепер йди до Бога». Тому що найголовніше на шляху до Бога – не залишатися байдужим. Найголовніше на шляху до Бога – не пройти повз того, кого тобі послав Господь, не пройти мимо потребуючого допомоги.
Дорогі браття і сестри! Господь судитиме нас за нашими справами. Він звертається до нас через Церкву, через Євангеліє, через Слово Боже. Якщо ми не зробимо справу любові для свого ближнього, то ми, як той священик, як той Левит, пройшли мимо Христа. Тому що в цьому нещасному – Сам Христос. І в кожній людині присутній Христос, бо людина – це образ Божий, і ми повинні любити цю людину. Кожен із нас, хто прийшов сьогодні до храму, маємо вийти з нього іншими, кращими. Будемо милосердними, як і Отець наш Милосердний. Амінь.