В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні було прочитане Євангеліє про покликаних на вечерю. Один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. Коли настав час вечері, він послав свого раба сказати запрошеним: “Ідіть, бо все вже готове”. І почали всі запрошені, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав: “Я купив землю і мені треба піти й оглянути її, прошу тебе, вибач мені”. Другий сказав: “Я купив п’ять пар волів та йду випробовувати їх; прошу тебе, вибач мені”. Третій сказав: “Я одружився і через те не можу прийти”. Повернувшись, раб доповів про це своєму господареві. Тоді, розгнівавшись, господар дому сказав своєму рабу: “Піди швидше на вулиці й провулки міста, і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих”. І сказав раб своєму господареві: “Господарю, зроблено все як ти велів, і ще є місце”. Господар сказав рабу: “Піди на дороги і загороди й умовляй всіх прийти, щоб наповнився дім мій. Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері”. Закінчив Господь Ісуса Христос Свою притчу словами: “Багато званих, та мало обраних” (Лк. 14, 16-24).
Ця притча, насамперед, стосується юдейського народу. Він зберігав віру в істинного Бога і Спасителя, Який мав прийти. Інші народи не мали правдивої віри, поклонялися різним так званим богам: і сонцю, і тваринам, і людям, і ідолам. Тому Господь образно назвав їх убогими, каліками, сліпими і кривими. Вони дійсно були такими – духовно вбогими. Хіба можна назвати духовно зрячою людину, яка поклонялася дерев’яній статуї і називала її богом?
Під вечерею треба розуміти Царство Боже. На суді у Пилата Ісус Христос сказав, що Його Царство не від світу цього. Воно є духовне Царство і знаходиться всередині людини, тобто в серці. А юдеї чекали не духовного Царства, а земного. Тому запрошені на вечерю відмовилися через турботи про земні справи: один купив землю, другий придбав волів, третій одружився. Юдеї добровільно обрали земне благополуччя, матеріальні блага, відмовившись від духовних цінностей. Вони обрали тимчасове, те, що сьогодні є, а завтра його вже немає. Приходить смерть, і людина залишає все, що вона придбала.
В притчі сказано, що господар розгнівався, коли дізнався, що запрошені відмовилися. Він готував вечерю, трудився, робив усе, щоб гості були задоволені, раділи і насолоджувалися благами вечері.
Господь наш Ісус Христос приготував для всіх нас Царство блаженства. Про нього ап. Павло (якому Господь показав це Царство, коли підніс апостола до третього неба) сказав, що і око не бачило, і вухо не чуло, і на серце нікому не приходило те, що Господь приготував тим, хто вірує в Нього і любить Його.
Ми, як і юдеї, не усвідомлюємо розумом і серцем, яким великим подвигом Син Божий здобув для людей це блаженне Царство. Творець всесвіту народився в печері, де знаходилися тварини, не мав де прихилити голову на землі, смиренно терпів усі негаразди життя. Йому не вірили, хоч Він творив діла, які людина не може чинити, Його називали богохульником, Він витерпів страшні душевні й фізичні муки, помер на хресті і воскрес із мертвих, спас нас від гріха і смерті – і таким незбагненним подвигом приготував для людства Царство Боже, Царство вічної слави й блаженства.
А юдеї відмовилися від цього Царства. Хіба від такої нерозумної дії можна не розгніватися? З цієї причини Господь сказав, що відніметься від них (юдеїв) Царство Боже і дасться тим, хто приносить плоди його (Див.: Мф. 21, 43).
Вечеря не залишилася безлюдною. Господар покликав інших: убогих, калік, сліпих і кривих. Ці знедолені люди означають язичницькі народи, в тому числі й наш народ, який, наче той сліпець, кланявся ідолам Перуну, Волоху та іншим лжебогам. Наш великий князь Володимир теж ревно поклонявся ідолам. Господь, щоб виявити духовну сліпоту князя, послав йому й тілесну сліпоту. Після цього Христос Спаситель покликав його і разом з ним наш народ у Царство Боже, іншими словами – навернув до християнства. Так само сталось і з іншими народами, до яких Господь послав Своїх рабів – апостолів, що проповідували серед них Євангеліє Христове і закликали їх прийти на вечерю Господню. Ті послухали апостолів і прийшли на вечерю, прийнявши християнство.
Таким чином, вечеря Господня наповнилась і продовжує наповнюватися християнами всіх народів. Процес покликання до Царства Божого продовжується, і він буде тривати до другого славного Христового пришестя. Тоді настане повнота покликаних у Царство Боже, і сини Царства, тобто всі, хто відкинув заклик Христа, підуть у пітьму непроглядну на муки вічні, а праведники – в життя вічне (Див.: Мф. 8, 12, 25, 46).
Процес наповнення Царства Божого – вечері Христової – продовжується. Господь закликає до нього і через Святе Писання, і через проповідь, і через богослужіння, і через християнське мистецтво, і через церковну музику, через єпископів та пастирів Церкви. Христос і Сам стоїть біля дверей серця і різноманітними засобами стукає в них і закликає до Себе у Своє Царство.
Але, на превеликий жаль, як тоді юдеї, так і тепер християни, що прийняли хрещення і стали формально синами Царства, відмовляються від Царства Божого, від вечері Господньої. Причини – ті ж самі: піклування про земне життя, гроші, не воли – так машини, сім’я, робота. Усім займаються християни, окрім Царства Божого. Вони регулярно на богослужіння не ходять, бо тяжко стояти, приходять тільки посвятити паски, взяти святої води, освятити плоди і зілля, з’являються у храмі, коли треба охрестити дитину або відслужити панахиду по померлому. Вдома вони не моляться, Святе Писання і духовну літературу не читають. Ось таких християн багато. Це про них сказав Господь: “Багато покликаних”. І все ж Христос продовжує кликати і стукати. Буває, Господь так постукає в серце хворобою, смертю рідних і близьких або якоюсь іншою бідою, що вся душа тремтить. Тоді вже людина забуває і про гроші, і про всілякі матеріальні блага й іде за покликом Бога. І слава Богу, що хоч таким шляхом люди приходять до Царства Божого. Не хочуть іти здорові й задоволені земними благами, так ідуть убогі, каліки, сліпі й криві.
Як правдиво звучать слова Христа Спасителя: “Багато званих, та мало обраних” (Лк. 14, 24). Ви, дорогі браття і сестри, що маєте глибоку віру, відвідуєте храм Божий, молитесь вдома, чините добрі діла і терпите всілякі скорботи, – блаженні, бо це про вас сказав Господь: “Мало обраних”. Ви обрані Богом для Царства Божого. Ви не відмовилися від вечері Господньої. Колись Христос сказав апостолам: “Не радійте тому, що біси вам підкоряються, а радійте тому, що імена ваші написані на небесах”. Радіймо й ми надією, що й ми належимо до обраних і що імена наші написані в книзі життя. Богу нашому слава на віки віків.
Амінь!