Свята Великомучениця Анастасія Узорішительниця народилася в Римі, в сім’ї сенатора Претекстата. Батько її був язичником, а мати Фавста – таємною християнкою, яка доручила виховання своєї доньки відомому своєю вченістю Святому Хрисогону. Він навчав Анастасію Святого Письма та виконання закону Божого. Згодом про Анастасію говорили як про мудру та прекрасну діву.
Після смерті матері, батько видав її заміж, без її згоди за язичника Помплія. Щоб не порушити обітницю дівоцтва, Анастасія постійно посилалася на невиліковну хворобу та зберігала чистоту.
Часто, знявши свій розкішний одяг і дорогоцінні прикраси та надівши жебрацьке лахміття, Анастасія таємно виходила з дому й обходила всі в’язниці того міста. Даючи золото вартовим за вхід, вона відвідувала стражденних заради Христа, служила їм з благоговінням і ретельністю: мила руки й ноги ув’язнених, очищала їхнє заплутане волосся від сміття, витирала кров, перев’язуючи їхні рани чистим полотном. Також приносила кожному їжу та пиття. Так послуживши їм, вона поверталась додому.
Дізнавшись про це чоловік Святої Анастасії, Помплій, жорстоко побив її, помістив в окремій кімнаті й біля дверей поставив сторожу. Свята тужила, що позбулася можливості допомагати християнам.
Після смерті батька Анастасії, її чоловік постійно катував дружину, щоб заволодіти багатою спадщиною. Свята писала своєму вчителеві: «Чоловік мій мучить мене як противницю його язичницької віри в настільки тяжкому ув’язненні, що мені нічого не залишається, як тільки, віддавши душу Господу, впасти мертвою».
У листі-відповіді Святий Хрисогон втішав Мученицю: «Світлу завжди передує темрява, після хвороби часто повертається здоров’я, а після смерті обіцяно нам життя». Також він передбачив швидку смерть її чоловіка: через деякий час Помплія призначили послом до перського царя й по дорозі до Персії він потонув під час раптової бурі.
Тепер Свята знову могла відвідувати ув’язнених християн. Отриманий спадок вона витратила на одяг, їжу та ліки для хворих.
Коли Святого Хрисогона відправили в Аквілею (місто у верхній Італії) на суд до імператора Діоклітіана, Анастасія пішла за своїм учителем. Тіло Святого після його мученицької кончини було поховано пресвітером Зоїлом. Через 30 днів після смерті Святий Хрисогон з’явився Зоїлу та передбачив близьку кончину трьох юних християнок, що жили неподалік: Агапії, Хіонії та Ірини та повелів прислати до них Святу Анастасію. Таке видіння було й Анастасії Узорішительниці. Вона пішла до пресвітера, помолилася біля мощей свого вчителя Святого Хрисогона, а потім у духовній бесіді зміцнила мужність трьох дів перед майбутніми їхніми тортурами. Після кончини мучениць вона сама поховала їхні тіла.
Згодом Свята Анастасія стала мандрувати, щоб скрізь, де тільки можна, служити ув’язненим християнам. Вона отримала дар лікування. Словами розради Свята підтримувала багатьох людей, визволяючи їх від уз відчаю, страху та безпорадності, а тому й названа Узорішительницею.
У Македонії Великомучениця познайомилася з молодою вдовою-християнкою Феодотією, яка допомагала їй в благочестивій праці.
Бажаючи допомагати хворим і нещасним, вона вивчилася лікарському мистецтву і сама лікувала поранених. Вона не гребувала на своїх руках носити тих, які не володіли ні руками, ні ногами та були побитими й постраждали за Христа, перев’язувала їхні рани та сама вкладала їм в уста їжу й напувала їх.
І тільки в цьому була її радість, щоб послужити Самому Христу в особі тих, які страждають за сповідання найсолодшого імені Христового. Так працюючи, вона перемагала природну неміч та відрізнялась великодушністю, мужністю та любов’ю до Бога й ближніх.
Одного разу стало відомо, що Анастасія – християнка. Її взяли під варту та відвели до імператора Діоклетіана. Розпитавши Анастасію, він дізнався, що вона всі свої кошти витратила на допомогу нужденним, а золоті, срібні та мідні статуетки перелила на гроші і годувала багатьох голодних, одягала нагих та допомагала немічним.
Імператор наказав відвести Святу до верховного жерця Ульпіана, щоб той схилив її до жертви поганським богам або віддав на жорстоку страту. Жрець запропонував Великомучениці Анастасії зробити вибір між багатими дарами й знаряддями тортур, покладеними по обидва боки біля неї. Свята, не вагаючись, вказала на знаряддя тортур: «Оточена цими предметами, я стану прекраснішою і бажанішою своєму Нареченому Христу…».
Перш, ніж піддати Cвяту Анастасію тортурам, Ульпіан вирішив осквернити її, проте, як тільки доторкнувся до неї, осліп, страшний біль стиснув йому голову і через деякий час він помер.
Свята Анастасія опинилася на волі й разом із Феодотією продовжувала служити в’язням. Незабаром свята Феодотія та три її сина були віддані мученицькій смерті.
Святу Анастасію вдруге вкинули в темницю і 60 днів морили голодом. Щоночі їй являлась Мучениці Феодотія, яка підтримувала й зміцнювала її в терпінні. Бачачи, що голод не заподіяв шкоди Святій, ігемон Іллірій наказав утопити її разом із засудженими злочинцями, серед яких був і гнаний за віру християн Святий Євтіхіан. Воїни посадили в’язнів на корабель і вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли в човен, а в кораблі зробили кілька пробоїн, щоб він затонув. Судно стало занурюватися у воду, але в’язні побачили Мученицю Феодотію, яка управляла вітрилами і спрямовувала корабель до берега. 120 людей були вражені побаченим, увірували в Христа й святі Анастасія та Євтіхіан охрестили їх. Дізнавшись про все, ігемон наказав стратити всіх новохрещених. Святу Анастасію розтягнули над багаттям між чотирма стовпами. Так закінчила свій мученицький подвиг Свята Анастасія Узорішительниця. Сталось це близько 304 року.
Тіло Святої залишилось неушкодженим й поховала його благочестива християнка Аполлінарія. Після закінчення гонінь вона побудувала над труною Великомучениці Анастасії церкву.
У V столітті мощі Святої Анастасії були перенесені до Константинополя, де на її честь був побудований Храм. Пізніше главу та правицю Великомучениці перенесли до побудованого неподалік від Святої Гори Афон монастиря Святої Анастасії Узорішительниці.