В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Нещодавно повнота Церкви Христової і ми з вами, як вірні її діти, відзначали величне свято Богоявлення. Подія відбулася, коли Господь наш Ісус Христос охрестився від Іоана у водах Йордану. В цей момент відбулося велике диво: «Зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього. І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління» (Мк. 1,10–11). Явлення Триєдиного Бога: Бог Отець промовляє з неба, Бог Син охрещується у водах Йордану, а Бог Дух Святий сходить від Отця у вигляді голуба.
Упродовж сорока днів після хрещення Ісус Христос пробув у пустелі, в пості та молитві, звідки повернувся зміцнений духом до Галилеї, щоб розпочати справу спасіння грішного люду. І ось довгоочікуваний Месія прийшов до свого народу, в рідне місто Назарет, і почав проповідувати, але свої не прийняли Його. Юдеї очікували, що їхній Цар-визволитель, про якого говорили пророки, прийде у величі і силі. Натомість Христос з’являється як скромний і благочестивий Богочоловік, основною зброєю якого є не меч чи копіє, а Слово Боже і величні чудеса, які Він творить.
Євангельська розповідь, яку ми сподобились вислухати, говорить нам: «Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм» (Мф. 4,12–16).
З цих рядків Святого Письма ми розуміємо, що Христос прийшов у цей світ не тільки, щоб навернути упалий в гріхи ізраїльський народ, але й язичників, які за словами пророка побачили світло велике – істинного Бога. Багато чудес сотворив Господь саме у Капернаумі, але і тут не всі належно прийняли Його, бо дещо пізніше Христос про це місто сказав так: «І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня» (Мф. 11,23).
Наш український народ теж свого часу побачив велике світло віри Христової. Зокрема, це було проповідування святого апостола Андрія Первозванного на наших землях і його пророцтво про те, що на Київських горах постане багато храмів Божих. Що і відбулося після хрещення Київської Русі, за князювання святого рівноапостольного Володимира Великого. Православ’я поширилось та міцно утвердилося на наших землях. Слово Боже змінило серця русичів-язичників і привело до спасительної віри в істинного Бога. Від часу прийняття християнства наша земля є освяченою і благословенною великими чудесами, явленими Господом для нашого спасіння і зміцнення у вірі.
Багато випробувань випадало і на долю Церкви, в усі часи її існування. А це відбувається через намагання диявола довести людей до погибелі. Як свого часу сатана спокушав Спасителя у пустелі, так і впродовж усього існування Церкви він намагається різноманітними спокусами і витівками згубити стадо Христове.
Церква Христова є кораблем, який повсякчас веде людей до спасіння. Нашим обов’язком є плекати і берегти святу віру, щоб не відпасти від Господа, який є головою Церкви. Не можна допустити, щоби Спаситель і про нас сказав такі слова, як про Капернаум. Пам’ятаймо слова Святого Письма: «Багато покликаних, та мало обраних», щоб не позбавитися нам долі, приготовленої Господом для люблячих доньок і синів. Амінь.