Обставини первісного походження образу Божої Матері «У скорботах і печалях Утіха» невідомі, але лист ікони свідчить про те, що вона дуже давня. Є переказ, що ікона належала царгородському патріарху святителю Афанасію III, з яким вона побувала у всіх поневіряннях і подорожах владики і в 1653 році вперше прибула в Росію. Після кончини святителя в 1654 році ікона була доставлена в Афонський монастир Ватопед, де й пробула до жовтня 1849 року, коли був відкритий руський Андріївський скит. Тоді проживаючий на спокої в Ватопеді митрополит Григорій передав ікону нововідкритому скиту як благословення від обителі. Образ став келійною святинею засновника руського Андріївського скиту на Афоні ієросхимонаха Віссаріона (Вавилова). Коли 11 жовтня 1849 року послідувало відкриття цього скиту, Віссаріон благословив братію чином зі словами: «Хай буде ця ікона вам відрадою і втіхою в скорботах і печалях». Прославлення цього образу здійснилося в Росії, у Вятській губернії, в 1863 році, коли до міста Слобідське цієї губернії прибув з Афону ієромонах Паїсій, який привіз з собою ікону Богоматері «У скорботах і печалях Утіха». Образ цей був прикрашений багатою срібною з позолотою ризою з діамантовим вінцем на чолі Богоматері. Він був поміщений в жіночому монастирі Святого Різдва Христового, у храмі Різдва Христового. Коли о. Паїсій вже збирався повернутися на Святу гору, від ікони Пресвятої Богородиці відбулося чудесне зцілення 18-річного німого юнака, після чого до образу розпочалося справжнє паломництво. Багато стражденних богомольців отримали зцілення і розраду в своїх печалях від святого образу в ті дні. Потім свята ікона з великими почестями була перенесена в жіночий Преображенський монастир м. В’ятки, а в Слобідському залишився точний список з чудотворного образу, виконаний тим самим зціленим 18-річним юнаком. Духовний підйом вятчан був настільки великий, що «Вятскі губернські відомості» напередодні Великорецького хресного ходу порівнювали його за релігійною настрою із зустріччю афонской святині. О. Паїсій, відправляючись на Афон, залишив у Преображенському монастирі список чудотворної ікони, а 26 червня 1871 року в ім’я ікони «У скорботах і печалях Утіха» у В’ятці було закладено храм, який будувався більше 11 років. 31 серпня 1882 року, в день Положення Чесного пояса Пресвятої Богородиці, архієпископ Апполос освятив храм, в якому щосуботи перед образом читався акафіст. Раз на два роки, на згадку про перебування святої ікони в Вятському краї і відбувалися від неї чудесні зцілення, відбувалися урочисті хресні ходи по всій єпархії. 19 листопада/ 2 грудня 1866 року в Слобідському монастирі Святого Різдва Христового на список чудотворного образу Божої Матері «У скорботах і печалях Втіха» була урочисто покладена надіслана з Афону позолочена риза, а на спогад першого зцілення від ікони (німого юнака, який і виконав список), в монастирі відбувалася особливо урочиста служба. У цей день і було встановлено святкування на честь чудотворного образу Пресвятої Богородиці. 27 березня 1890 року святиня була доставлена в Росію і поміщена в Санкт-Петербурзі в Благовіщенському соборі при обійсті Андріївського скиту. У самій обителі була залишена його точна копія. Громадяни міста день і ніч поспішали юрбами поклонитися чудотворному образу. Благодать Божа тоді ж зволила прославити ікону Богоматері численними чудесами. Зараз образ знаходиться в санкт-петербурзькому Свято-Миколаївському соборі, а шанований список зі святої ікони – в слобідському Свято-Катерининському соборі. У 1999 році престол одного з храмів колишнього чоловічого Хрестовоздвиженського монастиря в м. Слобідському був освячений на честь чудотворного образу. У Олексієво-Акатовому жіночому монастирі м. Воронежа також зберігається список з афонської святині, на якому написано: «ця ікона написана і освячена на святій Афонській Горі в Руській Обителі Святого Іоанна Златоустого при настоятелі ієросхимонасі Кирилові 1905 року». У 1999 році ікона замироточила. Ікона «У скорботах і печалях Втіха» влаштована у вигляді стулчастого складення. Крім Пречистої Богоматері, на ній зображені святі великомученики Георгій Змієборець і Димитрій Солунський на конях, святий Іоанн Предтеча і святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов, преподобні Антоній, Євфимій, Онуфрій, Сава Освячений, святителі Спиридон Триміфунтський та Миколай Чудотворець. Образ прикрашений кількома ризами, одна з яких – золота.
Святкування 19 листопада/2 грудня