В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Притча, що її пропонує нам Христос, розповідає про чоловіка, який з певних обставин приготував вечерю і запросив у гості своїх найкращих та найповажніших друзів. І дуже засмутився, бо отримав відмову через їхні особисті справи. Один сказав, що купив поле, інший – волів, ще інший – одружився. Вірю в те, що було набагато більше запрошених і багато відмов. Однак Господар вечері не опустив рук. Він послав слуг запросити простих людей з вулиці, щоб вони скуштували страв, які були приготовлені для вельможних гостей.
Кожен з нас не раз удома радісно очікував гостей, для яких були накриті святкові столи. Раділи друзям, що вони поруч, і не лише споживали їжу, а й обмінювалися думками, ділилися досвідом, співали, веселилися.
Ось що про це сказано в Євангелії від Луки: «Один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове. І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені. Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти. І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце. Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій» (14, 16–24). Вечеря, про яку іде мова, має на увазі для нас, християн, Літургію – Службу Божу, на якій подається, під видом хліба і вина в Животворчій тайні, Тіло і Кров самого Господа нашого Ісуса Христа. Про це Христос говорить: «Я – хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу» (Ів. 6,51). «Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям (Ів. 6,55). Христос є тим Господарем, який закликає нас на цю святу вечерю щонеділі й у святкові дні. Хто чує цей голос Христа? Адже високоповажні гості, а тепер їх можна називати по-різному: фермери, підприємці, бізнесмени, які, здавалося би, все мають, тільки не мають часу на молитву, на радість духовну, на Святе Причастя. Адже прикро спостерігати за людиною, яка курить. Їй тяжко навіть один день пережити без сигарети. Людина, яка пиячить, шукає можливості себе задовільнити. А християнин може обходитись без Святого Причастя цілий рік!
Чи правильно це? Звичайно, ні. Духовна людина не може обходитися без Святого Причастя довго – так, як риба без води, інші створіння – без повітря. Тому не варто зволікати чи шукати причини для відмови, бо ми не знаємо, чи ця вона стане оправданням на Страшному суді. За нашу присутність на цій Вечері Господь обіцяє нагороду на небі: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день» (Ів. 6,54). Господар звертається і до тих, хто не послухав його голосу: «Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних» (Лк. 14,24).
Роблячи висновок, стараймося чути голос Бога через заклик Церкви Христової, покаймося в гріхах, візьмімо участь у Святій Вечері таїнства Тіла і Крові Христової і матимемо велику користь не тільки тут, у земному житті, але й по його завершенні вічне життя в оселях Царства Божого. Амінь.