В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі у Христі брати і сестри, «Дух Святий є живою водою», – говорили святі отці. І ми знаємо, що без води все помирає, а коли з`являється чиста, все оживляюча вода, все зеленіє і набирає повноти життя. І ось Дух Святий, третя особа Пресвятої Трійці, знаходиться в Отці, як у джерелі, а в Ісусі Христі – як у криниці, і подається кожному з нас, як жива вода. Святий апостол Павло говорить: «Бо всi ми одним Духом хрестилися в одне тiло … i всi єдиним Духом напоєнi» (1Кор. 12,13).
Ісус, стомлений, сів біля криниці. Сонце стоїть в зеніті. Він чекає на спраглу людину, щоб зробити крок їй назустріч. Ісус Христос і криниця Якова – два джерела для людини. Криниця – це джерело води, без якої неможливо уявити людського життя. Христос – це джерело води живої, джерело правдивого життя.
Ця розповідь про зустріч Спасителя із жінкою-самарянкою біля криниці Якова цікава своїм змістом. Розмовляють представники двох народів, між якими були споконвічні непорозуміння. Ізраїльтяни вважають самарян народністю, нижчою за гідністю, зрадниками їхньої релігійної і національної ідеї. Але між Ісусом та самарянкою приведений чи не найдовший євангельський діалог, завершенням якого стала внутрішня переміна співрозмовниці Ісуса, а разом із нею – жителів містечка, які висловили свою віру в Ісуса: «Вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос» (Ів. 4,42).
Особливістю розмови Христа із самарянкою є його спокійний тон, лагідний і милосердний, сповнений любові, яка шанує вільну волю, не погрожує та не залякує людину. Христос любов’ю своєї душі торкнувся душі грішної жінки-самарянки, допоміг їй пізнати правдивого Бога, визволитися з неволі гріха, відчути себе вільною і щасливою. Господь розмовляє з тією, яка мала аж п’ять чоловіків, яку всі сприймали як грішницю, проте Він її не відкинув.
Спаситель називає Живою Водою своє Божественне вчення. Бо як вода рятує спраглу людину від фізичної смерті, так і Його Божественне вчення про Божу любов спасає від вічної смерті і веде до вічного блаженного життя.
У розмові з самарянкою Господь сказав їй: «Якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої» (Ів. 4, 10).
Разом їсти і пити в Святому Письмі означає не лише втамовувати тілесні потреби, а й уходити у внутрішній світ того, з ким споживаєш і п’єш. Здивована проханням Христа, самарянка не до кінця розуміла, що має на увазі під «Живою водою» Христос, коли наголошує, що саме Він може дати їй цю воду. Вона по-людськи думала і говорила з Ним про воду з криниці. Щирий діалог Христа з самарянкою наповнив її спраглу душу водою віри і Божої любові, допоміг пізнати правдивого Бога, привів до глибокого покаяння і навернення – так, що вона сама стала проповідницею Христової віри, незбагненної Божої любові і милосердя, якої щедро зазнала її спрагла душа.
У спекотних пісках пустелі існує особливий різновид пальми. Вона вбирає вологу з повітря, затримує її в собі, а згодом зрошує землю навколо себе. Тому біля такої пальми завжди можна знайти іншу рослинність. Десяток таких пальм утворює цілу оазу. Незважаючи на те, що небо не дає дощу і річки висихають, ця життєдайна рослина не тільки сама живе, але творить біля себе життя.
Чимось подібним є правдива християнська душа. Вона з Неба отримує Благодать Божу, нею живиться і від неї черпає сили. Сама живе щасливо і навчає інших людей бути щасливими. Навіть коли така людина живе серед поган і безбожників (у духовній пустелі), то відрізняється від інших. В її душі, в стосунках із людьми завжди панують мир, злагода і любов.
У житті нам доводиться спілкуватись із людьми, які не завжди поділяють наші думки та погляди. Часто і ми буваємо нестриманими. І зовні виглядає так, що ми не керуємо собою, своїми емоціями, словами та поведінкою. Погляньмо, як цього вчить нас сам Спаситель у розмові з жінкою самарянкою. В якій простоті ми бачимо Богочоловіка, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого, ангелів і людей!
З жителями Самарії Ісус пробув два дні. Це спричинило їхню переміну і зробило їх Його учнями. Сьогодні навряд чи знайдеться місто, готове запросити Його до себе як Сина Божого. Міста з готовністю приймають концерти світових ідолів, фестивалі, змагання, але проповідника, що кличе до покаяння … сумнівно. Змінюватися сьогодні не модно. Модно бути собою. Сучасним трендом є „іти за світом!” Тому мова Євангелія незрозуміла більшості адептів суспільства, які звикли брати від життя все задля свого задоволення.
Хай криниці наших сердець завжди будуть повними живої води Христової правди і любові, а Господь допомагає щедро ділитися цією правдою і любов’ю з іншими людьми. Амінь.