Мк. 1: 1. Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.
Мк. 1: 2. Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
Мк. 1: 3. Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
Іоана, останнього з пророків, євангеліст подає початком Євангелія Божого Сина, бо кінець Старого є початок Нового Завіту. Стосовно свідоцтва про Предтечу, то воно взято з двох пророків – з Малахії: «Ось, Я посилаю ангела Мого, і він приготує путь переді Мною» (Мал. 3: 1) і з Ісаї: «Голос волаючого в пустелі» (Іс. 40: 3) та інше. Це слова Бога Отця до Сина. Він іменує Предтечу Ангелом за його ангельське і майже безтілесне життя і за сповіщення і вказівку прийдешнього Христа. Іоан готував путь Господню, готуючи через хрещення душі юдеїв до прийняття Христа: «перед лицем Твоїм» – означає близький до Тебе Ангел Твій. Цим зазначається родинна близькість Предтечі до Христа, позаяк і перед царями віддають шану переважно родинні особи.
«Глас вопіющого в пустелі», тобто в пустелі Йорданській, а ще більше в синагозі юдейській, яка була порожня щодо добра. «Путь» означає Новий Завіт, «стезі» – Старий, який неодноразово порушується юдеями. До шляху, тобто до Нового Завіту, вони повинні були приготуватися, а стежки Старого виправити, бо хоча давніше вони і прийняли їх, але згодом зійшли зі стежок своїх і заблукали.
Мк. 1: 4. Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів.
Мк. 1: 5. І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
Іоанове хрещення не мало відпущення гріхів, а вводило для людей одне покаяння. Але як же Марк говорить тут: «для відпущення гріхів»? На це відповідаємо, що Іоан проповідував хрещення покаяння. А ця проповідь до чого вела? До відпущення гріхів, тобто до хрещення Христового, яке містило вже в собі і відпущення гріхів. Коли ми говоримо, наприклад, що такий-то прийшов перед царем, наказуючи приготувати їжу для царя, то розуміємо, що виконувачі цього веління бувають облагодіяні царем. Так і тут. Предтеча проповідував хрещення покаяння для того, щоб люди, покаявшись і прийнявши Христа, отримали відпущення гріхів.
Мк. 1: 6. Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди та дикий мед.
Ми вже говорили про це в Євангелії від Матфея; тепер же скажемо тільки про те, що там опущено, саме: що Іоановий одяг був знаменням жалю, і пророк показував таким чином, що тому, хто кається, треба плакати, позаяк веретище звичайно служить знаком плачу; шкіряний же пояс означав змертвілість юдейського народу. А що цей одяг означав плач, про це говорить сам Господь: «Ми співали вам жалібних пісень (слов’янське «плакахом»), та Ви не ридали», називаючи тут плачем життя Предтечі, бо далі каже: «Прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має» (Мф. 11: 17 – 18). Так само їжа Іоанова, указуючи тут, звичайно, на стриманість, була разом з цим і образом духовної їжі тодішніх юдеїв, які не їли чистих птахів небесних, тобто не думали ні про що високе, а харчувалися тільки словом піднесеним і спрямованим догори, але таким, що знову падає додолу. Бо сарана (“акриди”) є така комаха, яка стрибає вгору, а потім знову падає на землю. Так само народ їв і мед, вироблений бджолами, тобто пророками; але він залишався у нього без догляду і не був примножуваним поглибленням і правильним розумінням, хоча євреї і думали, що вони розуміють і осягають Письмо. Вони мали Писання, немовби якийсь мед, але не трудилися над ними і не досліджували їх.
Мк. 1: 7. І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його.
Мк. 1: 8. Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.
Я, – каже, – не гідний бути навіть останнім рабом Його, який би розв’язав ремінь, тобто вузол на ремені чобіт його. Розуміють, утім, і так: всі, хто приходили і хрестилися від Іоана, отримували відпущення гріхів за допомогою покаяння від пут гріхів своїх, коли вірили у Христа. Таким чином, Іоан у всіх відпускав ремені і пута гріховні, а в Ісуса не міг відпустити такого ременя, тому що в Нього і не знайшов цього ременя, тобто гріха.
За матеріалами: svdh.dp.ua