Преподобний Олексій народився в Римі в родині благочестивих і добротолюбних Євфиміана і Аглаїди. Подружжя тривалий час було бездітним і невпинно молилися до Господа про дарування їм потомства. І Господь потішив подружжя народженням сина Олексія. У шість років підліток почав вчитися й успішно вивчав світські науки, але особливо старанно читав Святе Письмо. Ставши юнаком, він почав наслідувати своїх батьків: суворо постив, роздавав милостиню та, під багатим одягом, таємно носив волосяницю. У ньому рано дозріло бажання залишити світ і служити Єдиному Богу. Однак батьки збиралися одружити Олексія та, коли він досяг повноліття, знайшли йому наречену.
Після заручин, залишившись наодинці ввечері зі своєю нареченою, Олексій зняв з пальця перстень, віддав їй і сказав: «Збережи це, і нехай Господь буде з нами, Своєю благодаттю влаштовуючи нам нове життя». А сам таємно пішов з дому і сів на корабель, вирушивши до Месопотамії.
Потрапивши до міста Едеса, де зберігався Нерукотворний образ Господа, Олексій продав усе, що в нього було, роздав гроші жебракам і став жити при церкві Пресвятої Богородиці на паперті і годуватися подаяннями. Преподобний харчувався тільки хлібом і водою, а отриману милостиню роздавав немічним і старим. Кожної неділі він причащався Святих Таїн.
Рідні всюди шукали зниклого Олексія, та безуспішно. Слуги, послані Евфиміаном на розшуки, побували і в Едесі, але не впізнали в злиденному, що сидить на паперті, свого пана. Від суворого посту тіло його висохло, краса зникла, зір став слабким. Але блаженний упізнав їх і дякував Господу за те, що отримав подаяння від своїх слуг.
Невтішна мати святого Олексія зачинилися у своїй кімнаті, невпинно молячись за сина. Дружина його горювала разом зі свекрухою.
Преподобний прожив в Едесі сімнадцять років. Одного разу пономарю церкви, при якій подвизався преподобний, було об’явлення щодо преподобного Олексія: Мати Божа через Свою святу ікону звеліла: «Введи до Моєї церкви чоловіка Божого, гідного Царства Небесного; молитва його підноситься до Бога, як кадило пахощів, і Дух Святий спочиває на ньому». Пономар почав шукати таку людину, але довго не міг знайти. Тоді він з молитвою звернувся до Пресвятої Богородиці, просячи Її вирішити його здивування. І знову був голос від ікони, що сповістив, що Божий чоловік є той жебрак, який сидить на церковній паперті. Пономар знайшов святого Олексія і ввів до церкви. Багато дізналися про праведника і стали його вшановувати. Святий, уникаючи слави, таємно сів на корабель, що йшов до Кілікії. Але Промисел Божий судив інакше: буря забрала корабель далеко на захід і прибила до берега Італії. Блаженний рушив до Риму. Невпізнаний, він смиренно просив у свого батька дозволу оселитися в якому-небудь куточку його двору. Євфиміан розташував Олексія в спеціально влаштованому приміщенні при вході в будинок і звелів годувати його зі свого столу.
Живучи в батьківському домі, блаженний продовжував постити і проводити дні і ночі в молитві. Він смиренно терпів образи і глузування від слуг рідного батька. Кімната Олексія знаходилася навпроти вікон його нареченої і подвижник тяжко страждав, чуючи її плач. Тільки безмірна любов до Бога допомагала блаженному переносити цю муку. Святий Олексій прожив у будинку своїх батьків сімнадцять років і був сповіщений Господом про день свого упокоєння. Тоді святий, взявши папір, описав своє життя й просив вибачення у батьків і нареченої.
У день смерти Олексія в соборному храмі служив літургію Римський Папа Інокентій (402–417) у присутності імператора Гонорія (395–423). Під час служби з вівтаря пролунав чудовий Голос: «Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 2. 28). Усі присутні в страху попадали на землю. Голос продовжував: «Знайдіть чоловіка Божого, що відходить у вічне життя, нехай він помолиться за місто». Почали шукати по всьому Риму, але праведника так і не знайшли.
З четверга на п’ятницю Папа, здійснюючи всенічне бдіння, просив Господа вказати угодника Божого. Після літургії знову в храмі почувся голос: «Шукайте Божого чоловіка в будинку Євфиміана». Всі поспішили туди, але святий вже помер. Обличчя його світилося подібно лику Ангела, а в руці був затиснутий папір, який він не випускав, як не намагалися його взяти. Тіло блаженного поклали на ложе, покрите дорогими покривалами. Папа та імператор опустилися на коліна і звернулися до преподобного, як до живого, просячи розтиснути руку. І святий виконав їх благання. Коли лист був прочитаний, батько, мати і наречена праведника з плачем вклонилися його чесним останкам.
Тіло святого, від якого почали відбуватися зцілення, було поставлено посеред площі. Сюди зібрався весь Рим. Імператор і Папа самі внесли тіло святого до храму, де воно було цілий тиждень, а потім було покладено в мармурову гробницю. Від святих мощів стало витікати запашне миро, що подавало зцілення хворим.
Чесні останки святого Олексія, чоловіка Божого, поховані у храмі святого Воніфатія. В 1216 році були відкриті мощі святого. Житіє святого преподобного Олексія, чоловіка Божого, завжди було одним з улюблених на Русі.