Особливим богослужінням Святої Чотиридесятниці є Маріїне стояння. Так називається утреня четверга п’ятої седмиці Великого посту (служиться, зазвичай, у середу ввечері).
Це богослужіння присвячене подвигу преподобної Марії Єгипетської – дивної святої, яка після гріховної молодості 47 років провела в пустелі в подвигу покаяння. На цій утрені повністю прочитуються Великий покаянний канон і житіє прп. Марії Єгипетської.
Зазвичай Маріїне стояння відбувається в середу ввечері. Це по-справжньому тривале богослужіння. Під час цієї служби єдиний раз в році прочитується цілком Великий канон святого преподобного Андрія Критського, який читався по частинах на початку Великого посту (перший раз Великий канон, розділений на чотири частини, читають в понеділок, вівторок, середу і четвер першого тижня Великого посту). Також на цій службі прочитується житіє Марії Єгипетської.
Житіє преподобної Марії склав св. Софроній, патріарх Єрусалимський, а св. Андрій Критський, посланий Єрусалимським патріархом Феодором на VI Вселенський Собор (692 г.), представив це житіє разом зі своїм каноном.
Читання канону св. Андрія і житія Марії Єгипетської на 5-й седмиці звершується Церквою з часу VI Вселенського Собору.
У четвер з нагоди читання Великого канону звершується літургія Раніш Освячених Дарів.
Преподобна Марія була єгипетською подвижницею. Преподобна сама відкрила своє життя святому Зосимі, який незадовго до її смерті зустрів її в пустині. Вона розповіла: «У 12 років я пішла з дому батьків в Александрію, де почала вести порочне життя. Одного разу з натовпом людей вирушила я до Єрусалиму на свято Воздвиження Хреста Господнього. Під час плавання я спокусила багатьох мандрівників.
Прибувши в Єрусалим, я хотіла йти з народом в церкву, але якась невидима сила утримувала мене. Я стала роздумувати, чому я не можу увійти до церкви, коли входять інші. Тоді світ Божий осяяв моє серце, і я зрозуміла, що гріхи мої не пускають мене в храм Божий. Довго я плакала і раптом, піднявши очі до верху, побачила на стіні образ Пресвятої Богородиці. Я стала благати Пресвяту Богородицю простити мене і допустити до церкви, щоб вклонитися Хресту Христовому.
І що ж? Після молитви я вільно увійшла до церкви, поклонилася Святому Хресту і, звернувшись до ікони, стала просити Богородицю наставити мене на шлях спасіння. Тоді я почула голос: «Іди за Йордан, і там знайдеш спокій для душі твоєї!» Я послухалася голосу і через три дні дійшла до монастиря святого Іоанна Предтечі, поблизу річки Йордану. Скупавшись у святій річці, я увійшла до церкви, причастилася Святих Тайн і потім, перейшовши річку, оселилася в тутешній пустелі. Тут я прожила 40 років, харчувалася корінням, терпіла страшний голод. Іноді я мучилася, згадуючи про солодку їжу, яку завжди мала в Єгипті.
Іноді не було і простої води, а мені хотілося тих дорогих вин, які я пила перш без міри. Язик мій проти моєї волі налаштовувався повторювати ті шалені пісні, які колись втішали мене. Страшно я боролася зі своїми злими навиками. Траплялося, що падала на землю від знемоги. Сукня моя зотліла від часу, тіло то страждало від холоду, то горіло від спеки. Але через 17 років настав час спокою».
Розповівши своє житіє, свята Марія просила Зосиму, що б він в майбутньому році, у Великий четвер, приніс з монастиря Святі Дари і причастив її в той самий день, в який Господь причащав Своїх учнів.
Святий Зосима, прийшовши в пустелю, довго молився і чекав святу подвижниці. Нарешті, побачив, що вона підійшла до річки і, перехрестивши її, пішла по воді. Старець здивувався і хотів вклонитися Марії в ноги, але вона сказала: «Що ти робиш? Ти священик і в руках у тебе Святі Дари! »
Причастившись, свята подвижниця просила ще раз прийти до неї в пустелю; Зосима з’явився через рік і знайшов її вже померлою. Біля неї на піску були написані слова: «Отець Зосима! Похорони тут тіло смиренної Марії, яка померла 1 квітня ».
Це було 1 квітня 524 року, в самий день її причастя. Пам’ять святої Марії, крім 1 квітня (14 квітня по новому стилю), вшановується в неділю і четвер 5-го тижня Великого Посту.