… О, чудо! Сама не знаючи Писання, ні закону християнського й учителя про благочестя не чуючи, а вдачею благочестя старанно научилася і віру християнську від усієї душі полюбила. «Преподобний Нестор – літописець оповідає: «Блаженна Ольга з малих років шукала мудрості, що є найкраще в світі цьому, і знайшла дорогоцінну перлину – Христа».
Утвердженню християнства в Київської Русі при великому князі Київському Володимирі передувало князювання великої княгині Ольги, яку в давнину називали коренем віри. У період її правління в Київської Русі успішно впроваджувалися насіння віри Христової. За словами літописця, свята рівноапостольна Ольга «в усій Руській землі перша винищувачка язичницьких капищ , була і правої віри фундамент». Рівноапостольна Ольга, родом кривичанка, народилася в Псковській землі, її родовід сходить до Гостомисьла. Йоакимовська літопис повідомляє, що свята Ольга належала до роду давньокривицької князівської династії Ізборських. Вона народилася в язичницькій сім’ї в селищі Вибути неподалік від Пскова, що стоїть на річці Великої. Їй були властиві вже в юності глибокий розум і виняткова в язичницької середовищі моральна чистота. Богомудрою, мудрішою в роді називають святу княгиню стародавні автори, і саме чистота була тим благодатним ґрунтом, на якім принесло такий багатий плід насіння християнської віри.
Коли Ігор затвердився в Києві, він вирішив вибрати собі дружину серед найкрасивіших дівчат князівства. Але жодна з них не припала йому до серця. Тоді він згадав про Ольгу і послав за нею свого опікуна і родича князя Олега. У 903 році свята Ольга стала дружиною князя Ігоря. З 912 року, після смерті князя Олега, Ігор став правити в Києві єдиновладно. Він успішно здійснив кілька військових походів. У правління Ігоря, лояльно ставився до християнської релігії, віра Христова поширилася в Києві настільки, що християни складали значну частину суспільства. Саме тому мирний договір з греками, укладений незадовго до смерті князя Ігоря, затверджувався двома релігійними громадами Києва: християнами і язичниками. У 945 році князь Ігор був убитий древлянами. Боячись помсти за вбивство Київського князя і бажаючи зміцнити своє становище, древляни відправили послів до княгині Ольги, пропонуючи їй одружитися зі своїм правителем Малим. Але Ольга, тоді ще язичниця, відкинула пропозицію древлян. Хитрістю заманивши в Київ старійшин і всіх знатних мужів древлян, вона болісною смертю помстилася їм за смерть чоловіка. Ольга ще неодноразово мстилася древлянам, поки вони не підкорилися Києву, а їх столиця Коростень не була спалена. Як язичниця, вона не могла зійти тоді до заповіді про прощення і любові до ворогів.
Після смерті князя Ігоря вона успішно управляла державою і зміцнила владу Київського великого князя. Велика княгиня об’їжджала землі Київської русі з метою впорядкування цивільного та господарського життя народу. При ній Київська Русь була розділена на області, або волості, у багатьох місцях вона поставила погости, що стали адміністративними і судовими центрами. Богомудра Ольга увійшла в історію і як велика авторка культури Київської Русі. Вона рішуче відмовилася від вторинного шлюбу, зберігаючи великокняжий престол для підростаючого сина Святослава. Багато праць доклала свята княгиня Ольга для зміцнення оборони країни. До часу правління Ольги історики відносять встановлення перших державних кордонів Київської русі – на заході, з Польщею.
Історія не зберегла імен перших християнських наставників святої Ольги, ймовірно тому, що звернення блаженної княгині до Христа пов’язували з Божественним повчанням. Один із стародавніх текстів говорить про це так: «Ах, чудо! Сама не відаючи Писанні, ні закону християнським й учителя про благочестя не чуючи, а вдачею благочестя старанно навчилася і віру християнську від усієї душі полюбила».
955 році княгиня вирушила до Константинополя, де була з пошаною прийнята імператором Костянтином VII Багрянородним (913-959) і Патріархом Феофілактом (933 – 956). За свідченням літопису, незабаром вона прийняла святе Хрещення з ім’ям Єлена – на честь святої рівноапостольної цариці Єлени (1327; пам’ять 21 травня). Хрещеним її став сам імператор Костянтин. Патріарх Феофілакт наставив російську княгиню в істинах Православної віри і дав їй заповіді про збереження церковного Уставу, про молитву, піст, милостиня, дотриманні чистоти. Вона ж, нахиливши голову, стояла, слухаючи вчення, як «губка наповняючись»,- пише преподобний Нестор. Свята Ольга повернулася до Києва, взявши з собою святий хрест, ікони, Богослужбові книги. Тут почалося її апостольське служіння. Вона привела до Христа і святого Хрещення багатьох киян, робила спроби вплинути на сина, переконаного язичника, малодушно боявся осуду дружини. Але князь Святослав залишився глухий до закликів матері. Не примушуючи сина, свята Ольга молилася зі смиренням: «Воля Божа хай буде. Коли Бог хоче помилувати рід мій і землю київську, та покладе їм на серце звернутись до Бога, як же і мені Бог пробачив». Свята Ольга побудувала в Києві, на могилі князя Оскольда, храм в ім’я святителя Миколая, заклала дерев’яний храм в ім’я Святої Софії Премудрості Божої. Потім з проповіддю святої віри свята княгиня вирушила на північ. По дорозі вона руйнувала ідолів і на місцях язичницьких капищ встановлювала кам’яні хрести, від яких для напоумлення язичників відбувалися численні чудотворіння. При впадінні в річку Велику річки Псков свята Ольга побачила «промінь Троїстого Божества» – знамення піклування Божого про Київську Русь. Блаженна княгиня поставила на тому місці хрест і заснувала храм в Ім’я Святої Живоначальної Трійці. Вона пророчо сповістила про те, що тут буде зведений «град великий». Історично достовірно, що свята рівноапостольна Ольга з’явилася засновницею Пскова. Після повернення до Києва вона відправила багато золота і срібла на споруду псковського храму.
В кінці життя блаженна Ольга зазнала багато скорботи. Святослав, не прийняв святе Хрещення, покинув стареньку матір і переселився в місто Переяславець на Дунаї. Крім того, він заважав її заходам по затвердженню Християнства в Київської Русі. У 968 році Київ обложили печеніги. Свята княгиня з онуками, в числі яких був князь Володимир, опинилися у смертельній небезпеці. Коли звістка про облогу досягла Святослава, він поспішив на допомогу, і печеніги були звернені у втечу. Свята княгиня, будучи вже важко хворий, просила сина не виїжджати до її смерті. Вона не втрачала надії звернути серце сина до Бога і на смертному одрі не припиняла проповіді. 11 липня 969 року свята Ольга відійшла до Господа, заповівши не влаштовувати по собі тризни, а зробити поховання по-християнськи.
Через 19 років онук святої княгині Ольги великий князь Володимир прийняв Хрещення. Він побудував у Києві кам’яний храм на честь Пресвятої Богородиці (Десятинна церква), куди були перенесені нетлінні мощі святої рівноапостольної Ольги. Над її гробницею було влаштовано віконце, яке відкривалося саме, якщо до мощів підходили з вірою. По вірі християни сподобляються бачити променисті мощі святої княгині і отримувати від них зцілення. Білорусі та українці вшановують Святу Рівноапостольну Ольгу як основоположницю християнства в Київської Русі, звертаючись до неї словами преподобного Нестора: «Радуйся, наше пізнання Бога, початок нашого з Ним примирення».
Тропар святій рівноапостольній княгині Ольги, глас 3
Свята рівноапостольна, / Христом обрана, княгиня Ольга, / що народ свій чистим словесним / молоком Христовим напоїла, / молися до Милостивого Бога, / щоб відпущення гріхів подав душам нашим.
Кондак святій рівноапостольній княгині Ольги, глас 4
Прославимо нині Доброчинця всіх Бога / що прославив у Київської Русі Ольгу богомудру, / щоб її молитвами відпущення гріхів подав душам нашим.
За матеріалами: Київське Православ`я