Слухаючи сьогоднішню євангельську розповідь ми з вами дорогі брати і сестри не тільки дивуємося тій доброті яку проявив Спаситель до хворого. Його просять, щоб Він вилікував паралізованого чоловіка повернувши йому тілесне здоров’я, але як бачимо із євангельської розповіді Христос наперед повертає здоров’я душі і прощає грішникові гріхи, які були причиною недуги тіла, щоби опісля оздоровити і тіло. Рівночасно виліковує Христос і засліплених фарисеїв, бо показує їм свою Божу могутність і неземну владу відпускати гріхи, тому звертається до них такими словами: – «Щоби ви знали, що Син Чоловічий має владу відпускати гріхи, тоді каже розслабленому: Встань, візьми свою постіль і йди до дому свого».
Ця недуга, принесла користь – і то велику, як для самого хворого, так і для численного оточення. Тому не нарікаймо, коли Бог наділить нас або когось з нашої родини, недугою. Сприймаймо недугу як справедливу кару за наші гріхи і стараймося, щоб вона принесла здоров’я для нашої душі, в недузі звертаймося до Бога, бо в Його руках і недуга, і здоров’я – і життя, і смерть. Хто ж з нас дорогі брати і сестри є вільний від меньших або більших недуг. Боронимося перед ними як можемо, а недуга мимо всього приходить, часто тоді коли її не сподіваємося. Справедливо життя наше порівнюють з ланцюгом, якого звенами є: то терпіння, то недуга, і так аж до гробу. Чому? Бо терпіння і недуги є наслідком гріха первородного. Через це здоров’я є найбільшим даром Божим. «Здоров’я цінніше від золота і срібла». Щасливий є той, що тішиться здоров’ям, він з приємністю користає з краси і дібр світу для нього мила будь яка праця. Що поможуть скарби багатому чим є достоїнства, високі уряди і пишнота для тих, що не мають здоров’я? Ті всі достатки і пишнота, це скарби тимчасові, які скоріше приносять шкоду аніж користь не тільки для тіла але й для душі.
Є різні недуги! – Є недуги: які є спільні всім людям, які в меньшім чи більшім ступені переслідують навіть здорових. Вони пригадують нам обов’язок шанувати здоров’я, бо ціну здоров’я добре знає той, шо здоров’я втратив. Тому досить влучними є слова – «Здоров’я, здоров’я, яка твоя ціна, аж тоді її пізнаєм, як тебе нема». Є недуги, які перебувають з людиною від самого народження. Це допуст Божий для хворого і для його оточення, його корінь у минувшині родинного гнізда і в незбагнутих Божих судах. Але найбільше недуги, є наслідком блудів життя, грішної розкоші, легкодушної розваги, чи надуживання дібр цього світу. Ці терпіння найбільше пекучі для хворого, бо вони день і ніч пригадують йому грішне діло, яке стало причиною втрати здоров’я. Ці нерозважні вчинки стають викидом совісті, стягають прикре почування і моральне терпіння душі. Коли людина здорова, тоді зухвало надуживає дарів Божих і навіть не думає про справедливого Суддю, поки в недузі – і не дай Боже тяжкій, не пізнає свою провину і побачить, що недуга є справедливою Божою карою за грішне життя. В такому стані Давид звертався до Бога ів покірній молитві шептав безустанну: – «Бо беззаконня мої я знаю і гріх мій є переді мною». А як тяжко не раз признатися хворому, що це Божа рука кинула його на «ложе хвороби» і карає поодинокі члени тіла, які були причиною проступків. – Терпить голова докучливі болі, бо в тій голові гніздилися колись грішні плани і брудні наміри. Бліді, спалені горячкою уста, сухе піднебіння, язик обложений, вони пригадують душі гріхи переїдання і п’янства, пригадують безвстидні розмови, прокльони, а може навіть і богохульства. Коли би був стриманим і заховував приписані пости, не був би тепер примушений заховувати таку строгу дієту, потрібну для здоров’я. Гіркі лікарства, безсонність і інші терпіння, це кара і покута за гріхи, кара яку зіслав Бог на непослух його заповідям, які нормують праведне життя. – Щасливий цей, що в недузі приймає з покорою терпіння.
Дорогі браття і сестри, як той Лазар, будьмо вдячні Богу за терпіння, бо терпіннями тіла Господь Бог хоче очистити наші душі. Отче, скаржився один лікар священикові пригадуєте собі як два роки тому я наказав хворим м’ясний обід у Велику П’ятницю, нині я їм ледви три яйця денно і бачу, що піст є корисний для хворого. Хвороба навернула хворого лікаря, після виздоровлення заховував піст і інші заповіді церковні. Голосив, що лікування тяжкої недуги мусить розпочинатися від дієти – від посту. Нинішнє лікування розпочинається від строгого посту, а це вже від давних давен практикує Церква. Втрата здоров’я то осторога Божа, який пригадує людині свої права і направляє її думки до вищих цілей. Терпіння ублагороднюють душу. Як золото очищується в огні, так терпіння очищують душу. Щасливий, хто так розуміє свою недугу і в щирій молитві звертається до Бога. Щира молитва, сполучена з жалем спроваджує ласку Христа, який сказав: «Бадьорися чадо, відпускаються тобі твої гріхи».
Часто хворий говорить я не можу молитися, не маю сили. Певно, що не може молитися цей, що перед недугою не молився. Йому важко свою душу нахилити до Бога, з яким ніколи не жив прикладно, але обов’язком родини і приятелів допомогти хворому і заохотити до поєднання з Богом. Стараймося в недузі за других. Не забуваймо слів Спасителя: – Як Я був хворий, ви Мене відвідали. У житті дуже часто так буває, що людина у всіх випадках дуже часто прислухається до порад своїх приятелів, тому спішімо до хворого з порадою щоби душа його звернулася за порадою до найвищого лікаря, в рука х якого є здоров’я і життя.
Найкращою порадою буде те, щоб хворий висповідався. Деякі хибно думають, що це йому зашкодить, бо про смерть не можна хворому нічого говорити, тому кличуть священика аж тоді, як хворий вмирає. Така думка є помилковою. Священик приходить, щоб заспокоїти душу хворого і скріпити надію на поміч Божу. Багато разів ми чуємо , що після сповіді хворому стало легше.. Душа поєднана з Богом, знаходить потіху, надію і зміцнення. Душа очищена з гріхів, легше пізнає могутність Божу і краще цінить марність світу і щастя вічне. Направду, недуга - то шкода як для тіла так і для душі. Бідними є ті хворі до яких не допускають небесного лікаря. Адже знає хворий, що життя утікає і чує тихий шепіт: нема рятунку.
Можливо для тіла і немає лікаря, а от про лікаря душі ніхто не журиться. Тому дорогі браття і сестри ! Просімо Бога, щоби надихнув нас любов’ю, щоби ми в терпінню і недузі піддалися його волі і з покорою просили о оздоровлення. А коли Справедливий суддя означить кінець земного життя нашого щоб ми стали перед Його лицем виправдані і освячені Пречистою Кров’ю і терпіннями нашого Спасителя.
За матеріалами: monastyr.in.ua