Священномученики Діонісій Ареопагіт, єпископ Афінський, пресвітер Рустик та диякон Єлевферій вбиті в Галлійскій Лютеції (давня назва Парижа) в 96 році (за іншими даними – в 110 році), під час гоніння за імператора Доміціана (81 – 96). Святий Діонісій жив у місті Афіни. Там же виховувався і здобув класичну елінську освіту. Потім вирушив до Єгипту, де в місті Іліополі вивчав астрономію. Разом з одним Аполофоном він був свідком сонячного затемнення в момент розп’яття на Хресті Господа Ісуса Христа. “Це або Бог, Творець всього світу, страждає, або цей світ видимий закінчується”, – сказав тоді Діонісій. В Афінах, куди він повернувся з Єгипту, його обрали членом ареопагу (верховного афінського суду).
Коли святий апостол Павло проповідував в афінському ареопазі (Дії 17, 16 – 34), Діонісій прийняв це рятівне благовістя і став християнином. Протягом трьох років Діонісій був сподвижником святого апостола Павла в проповіді Слова Божого. Згодом апостол Павло поставив його єпископом міста Афіни. У 57 році святий Діонісій був присутній при похованні Пресвятої Богородиці.
Ще за життя Матері Божої Діонісій Ареопагіт, спеціально приїжджав до Єрусалиму з Афін, щоб побачити Богоматір, писав своєму вчителеві апостолу Павлу: «Свідком мені Бог, що, крім Самого Бога, немає нічого у всесвіті, такою мірою сповненого Божественної сили і благодаті. Ніхто з людей не може осягнути своїм розумом те, що я бачив. Визнаю перед Богом: коли я Іваном, сяючим серед апостолів, як сонце на небі, був приведений перед лице Пресвятої Діви, я пережив невимовне відчуття. Переді мною заблищало якесь Божественне сяйво . Воно осяяло мій дух. Я відчував пахощі невимовних ароматів і був повний такого захвату, що ні тіло моє немічне, ні дух не могли перенести цих ознак і початків вічного блаженства і Небесної слави. Від Її благодаті зімлівало моє серце, знемігся мій дух. Якщоб у мене не були в пам’яті твої повчання, я вважав би Її істинним Богом. Не можна собі й уявити більшого блаженства, ніж те, яке я тоді відчув».
Після спочинку апостола Павла, бажаючи продовжити його справу, святитель Діонісій вирушив з проповіддю до західних країн, супроводжуваний пресвітером Рустиком і дияконом Єлевферієм. Багатьох він навернув до Христа в Римі, а потім у Німеччині, Іспанії. У Галлії, під час переслідування християн язичницькою владою, всі три сповідники були схоплені і вкинуті до в’язниці. Вночі святий Діонісій звершив Божественну літургію у співслужінні Ангелів Божих. На ранок мученики були обезголовлені. Святий Діонісій взяв свою голову, пройшов з нею до храму і лише там впав мертвий. Благочестива жінка Катула поховала останки мученика.
Велике значення для Православної Церкви мають твори святого Діонісія Ареопагіта. До нашого часу з них збереглися чотири книги: “Про Небеснуієрархію”, “Про церковну ієрархію”, “Про Імена Божі”, “Про містичне богослов’я”, а також десять послань до різних осіб.
Книга “Про небесну ієрархію” написана, ймовірно, в одній з країн Західної Європи, де проповідував святий Діонісій. У ній викладається християнське вчення про світ ангельський. Ангельська (або небесна) ієрархія складається з дев’яти ангельських чинів: Серафими, Херувими, Престоли, Господства, Сили, Влади, Начала, Архангели, Ангели. (Собор Небесних Сил безтілесних - 21листопада.)
Мета Боговстановленої ангельської ієрархії – сходження до Богоподібності через очищення, просвіту і вдосконалення. Вищі лики стають носіями і джерелами Божественного Світла і Божественного життя для ликів підлеглих. Не тільки розумні, безплотні сили включені до світлоносних духовних ієрархій, але і рід людський, відтворюваний і освячуваний в Церкві Христовій.
Книга святителя Діонісія “Про церковну ієрархію” є продовженням його книги “Про небесну ієрархію”. Церква Христова в її всесвітньому служінні грунтується, як і ангельські лики, на Боговстановленому священноначаллі.
У світ земний, до дітей церковних, Божественна благодать сходитьутаємничено - у святих церковних таїнствах, духовних по суті, але чуттєвих за образом. Лише деякі святі подвижники прозрівали земними очима вогневиднуприроду Святих Тайн Божих. Але поза церковними таїнствами, поза Хрещеннямі Євхаристією, немає для людини світлоносної спасаючої благодаті Божої, немає богопізнання, немає обожнення.
Книга “Про імена Божі” викладає шляхи Богопізнання через Ліствицю Божественних імен.
Книга святителя Діонісія “Про містичне Богослов’я” також викладає вчення про Богопізнання. Все Богослов’я Православної Церкви грунтується на дослідному Богопізнанні. Щоб пізнати Бога – треба до Нього наблизитися, досягти стану богоспілкування і обоження. Це найбільше досягається молитвою. Не тому, що молитвою ми наближаємо до себе незбагненного Бога, але тому, що чиста сердечна молитва нас наближає до Бога.
Творіння святого Діонісія Ареопагіта (їх називають “Ареопагітики”) мають виняткове значення у богослов’ї Православної Церкви. Протягом майже чотирьох століть, до початку VI століття, твори святого отця зберігалися лише в таємному переказі, переважно богословами Олександрійської Церкви. Вони були відомі Клименту Александрійському, Орігену, Діонісію Великому, котрі по черзіочолювали огласительне училище в Олександрії, і святому Григорію Богослову. Святий Діонісій Александрійський писав святителю Григорію Богослову тлумачення на “Ареопагітики”. Загальноцерковне визнання твори святого Діонісія Ареопагіта отримали в VI – VII ст. Особливу популярність мають коментарі до них, написані преподобним Максимом сповідником (+ 662).
В Українській Православній Церкві вчення святого Діонісія про духовні священноначалля та обожнення людської природи було відомо спочатку завдяки”Богослов’ю” преподобного Івана Дамаскіна. Перший слов’янський переклад самих “Ареопагітиків” був зроблений на Афоні близько 1371 року ченцем Ісаєю. Списки його були широко поширені на Русі. Багато хто з них дотепер зберігаються у вітчизняних книгосховищах – у тому числі пергаментний рукопис “Твори святого Діонісія Ареопагіта”, що належав святителю Кипріану, митрополиту Київському і всієї Русі (+ 1406) і писаний його рукою.
За матеріалами: cerkva.if.ua