Святий Апостол Юда належав до числа дванадцяти учнів Господа Ісуса Христа. Він походив із племені Давида й Соломона й народився в галілейському місті Назареті від Праведного Йосифа, якому потім була заручена Пречиста Діва Марія.
Передання говорить, що матір’ю Апостола була Саломія – дочка Огія, сина Єверехіїного, брата Святого Захарії, батька Святого Пророка і Предтечі Господнього Іоанна. Юда також був братом Святого Апостола Якова Праведного, предстоятеля Єрусалимської Церкви.
У Євангелії від Луки він названий Юдою Яковим (Лк. 6, 16). У Матвія згадуєтьс як Леввій, що названий Фаддеєм (Мф. 10, 3). Євангелист Марк називає цього Апостола просто «Фаддей» (Мк. 3, 18). Звали його Юдою. Просто після зради Юди Іскаріотського ім’я це було дискредитовано і його намагалися не вживати.
Тому названий був Фаддей, інше ім’я – Леввій (походить від арамейської “леб” – серце). Напевно ці імена відображали справжній характер Апостола Юди. Він був людиною м’яким, делікатним, тихим і сердечним.
Але Апостол Юда, в певний період свого життя не проявив братолюбності щодо Христа, як про це згадується в житті Якова, брата Господнього. Коли Йосип, після повернення із Єгипту, став ділити землю свою між своїми дітьми, народженими від першої дружини, то він вирішив вділити частину й Господу Ісусу, народженому від Пречистої Діви Марії. Проте три Йосипові сини виступили проти цього, оскільки Ісус Христос був народженим від іншої матері.
Тільки четвертий син – Святий Яків прийняв Його в спільне володіння своєю частиною і від того названий потім братом Господнім. Усвідомлюючи ці свої колишні гріхи : маловір’я і небратолюбність Апостол Юда не насмілювався називати себе братом Господнім, але тільки називав себе братом Якова, як він і пише у своєму посланні: «Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова» (Іуд.1). Про те, що Юда згрішив маловір’ям свідчить Святий Іоанн Богослов, кажучи: «Бо і брати Його не увірували в Нього» (Ів. 7; 5).
Коли ж він впевнився в тому, що Ісус є істинний Месія – Христос Бог, то повірив у Нього всім своїм серцем.
Після вознесіння Господа Ісуса Христа на небо, Апостол Юда, як і всі Христові апостоли, відправився на проповідь Євангелія. За свідченням церковного історика Никифора, «божественний Юда, що не Іскаріотський, а інший, якому було двояке найменування Фаддей, син Йосипа, брат же Якова, скинутого з даху храму єрусалимського, проповідував Євангеліє і поширював християнство спочатку в Юдеї, Галилеї, Самарії, Едомі, потім в Аравії, Сирії та Месопотамії, нарешті прийшов у місто Едессу, що належав царю Авгарю, де ще раніше його проповідував Євангеліє інший Фаддей, один із сімдесяти апостолів. Тут Апостол Юда докінчив і виправив те, що не було закінчено тим Фаддеем ».
Є звістка, що Святий Апостол Юда проповідував християнство в Персії, звідки і написав на грецькій мові своє Соборне Послання. Приводом до написання цього Послання послужила та обставина, що в середину віруючих вкрались нечестиві люди, які під виглядом християнської свободи дозволяли собі різні мерзенні справи. Це послання також містить собі багато глибоких думок і повчаннь.
Проповідуючи, Апостол Юда відвернувши безліч людей від ідолопоклонства та навернув їх до християнства. Цим Апостол сильно налаштував проти себе жерців. Вони схопили його і, після різних мук, повісили на хресті й пронизали стрілами. Так закінчив подвиг і життя своє Святий Апостол Юда й відійшов до Бога.
На території вірменського монастиря Святого Фаддея на північному заході Ірану й сьогодні показують могилу, яка, за переданням, належить Апостолу Юді.