В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
В одній з юдейських синагог Iсус Христос навчав народ у суботу, про що говориться у сьогоднішньому євангельському читанні. Там була жінка, яка вісімнадцять років страждала від духа немочі. Вона була скорчена і не могла стояти прямо. Побачивши її, Господь сказав: “Жінко, ти звільнена від своєї недуги” – і поклав на неї руки; вона одразу ж випросталася і стала славити Його.
Але старійшина синагоги обурився, що Ісус Христос зцілив жінку у суботу. Замість того, щоб радіти разом зі зціленою жінкою, старійшина висловив своє невдоволення і при цьому послався на Закон Мойсея. Звернувшись до народу, він сказав: “Є шість днів, в які дозволено робити; в ті й приходьте зцілятися, а не в день суботній”.
Господь посоромив цього законника перед усім народом. Він сказав йому: “Лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати? А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?” (Див.: Лк. 13, 10-16).
Це євангельське оповідання вчить нас того, що добрі справи не гріх робити і в святі дні.
Але заповідь Божа про сьомий день, тобто святковий день, залишається в силі. Христос не скасував жодної з десяти заповідей. Він поглибив їх і навчив людей, як треба їх розуміти і виконувати.
Четверта заповідь Закону Мойсея читається так: “Пам’ятай день суботній, щоб святити його. Шість днів працюй і виконуй всю працю свою, а сьомий день – субота – для Господа Бога твого” (Вих. 20,8-10). Християни замість суботнього дня святкують неділю. I це тому, що в цей день Господь наш Ісус Христос воскрес із мертвих, подолавши смерть. Перші християни, а серед них апостоли, збиралися на богослужіння не в суботу, а в день воскресіння Господа.
Заповідь Божа про святковий день дана людям для відпочинку і зміцнення своїх тілесних і духовних сил. Якби людям не було заборонено працювати в сьомий день, то вони рано втратили б свої фізичні сили. Протягом шести днів людина працює для тіла. Сьомий день – це не день лінощів, коли людина нічого не робить. Святковий день – це день праці, але не для тіла, а для душі.
В заповіді сказано: сьомий день – Господу Богу твоєму. В святковий день християни приходять у храм на богослужіння для молитви, тобто для спілкування з Богом, джерелом життя, миру, любові й радості. Під час богослужіння людина очищає душу свою від гріховного забруднення, набирається духовної сили. В Старому Завіті люди приходили до храму, молилися, приносили жертви за свої гріхи, дякували Богу за Його милість.
Християни теж приходять у храм Божий на молитву. За православним богослужінням також приноситься Богу жертва, але не кривава, як це було у Старому Завіті, а безкровна – євхаристія. В молитві, яка повинна виходити із щирого серця, християнин духовно спілкується з Богом, Який благодаттю Святого Духа сходить у душу віруючої людини, як у храм. Крім того, під час богослужіння православний християнин через сповідь і святе причастя єднається зі своїм Спасителем, Господом Ісусом Христом.
Читання Слова Божого, піснеспіви, вплив церковного образотворчого мистецтва – все це оновлює людську душу. В цьому полягає присвячення сьомого дня тижня, тобто неділі, Господу Богу. Воно дає душі духовну поживу.
Присвячення святкового дня Богу завжди давало людям духовну силу, яка виявлялась у радості, мирі, терпінні, любові, милосерді і співстражданні. Ось чому наші предки навіть за тяжких обставин життя вміли радіти. I ця радість виливалася в піснях, танцях і духовному спілкуванні між собою.
В наш час люди, і навіть православні, поступово втратили відчуття святості недільного дня. I від цього людина багато втрачає для себе. Істинного духовного життя у суспільстві майже немає. Душі омертвіли, бо їх духовно не збагачують. Ті сурогати духовності, які дає гріховний світ, не можуть задовольнити людину. А духовне незадоволення, як у житті сім’ї, так і в суспільстві, призводить до пияцтва, наркоманії, до дискотек та інших псевдокультурних збіговиськ, які пробуджують у молоді низькі почуття, результатом чого є духовна смерть.
I все це відбувається в суспільстві через те, що люди порушують Закон Божий. Зловживаючи благами природи, даними Богом, людство зруйнувало навколишнє середовище. Результатом цього є: втрата чистої води, чистого повітря, нестача продуктів харчування.
Порушення моральних законів Божих, в тому числі й четвертої заповіді, приводить до незадоволення життям, тобто до духовного голоду і смерті. Тому так багато навколо нас живих духовних мерців.
Недаремно Бог дав людям четверту заповідь: “Пам’ятай день суботній, щоб святити його”. I її треба правильно розуміти і виконувати всім людям. Тоді й серед скорбот життя будуть радість і щастя.
Амінь!
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ