В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні, в останню неділю перед Різдвом Христовим, під час Божественної літургії читається уривок із Євангелії від Матфея, у якому перераховуються дивні імена. Для багатьох це євангельське зачало є незрозумілим. Але ми повинні усвідомити, що цей перерахунок імен має свій таємничий зміст, адже ним євангеліст Матфей вказується на родовід Господа Ісуса Христа, Який принизив Себе прийнявши образ раба і прийшов у цей світ, щоб спасти людство від давнього прокляття.
За переданням Євангеліє від Матфея писалося для християн Палестини, і спочатку було написано арамейською мовою. Всі євреї походили від Авраама, тому важливо було підкреслити, що Ісус з Дому Давидового. Адже іудеї не визнали б такого Месію, Який не походив би від Давида і Авраама. З пророцтв було відомо і про те, що істинний Месія мав народитися в тому самому місті, де і народився цар Давид, тобто у Віфлеємі.
З цього родоводу святий євангелист Матфей починає своє Євангеліє для того, щоб довести, що Ісус Христос задовольняє вимоги єврейського закону про походження Месії з роду Авраама і Давида, і тому Він і є очікуваний Месія.
Можна помітити, що родовід Христа розділяється на три частини. Перша частина від Авраама до Давида, друга – від Давида аж до вавилонського переселення і третя – і від переселення вавилонського до пришестя Христа Спасителя. Перед нами постає вся історія іудейського народу. Перший період відповідає періоду патріархів, другий – правлінню царів, а третій період – правління первосвящеників.
Святитель Іоан Золотоустий пояснює що: «Євангелист розділив весь родовід на три частини, бажаючи цим показати, що юдеї із зміною правління не робилися кращими; але і…під управлінням суддів, священиків і царів не зробили жодного успіху в доброчесності». Саме через це, як навчає блаженний Феофілакт єпископ Болгарський, вони мали потребу в істинному Судді, Царю і Певосвященику, Яким є Христос.
Як бачимо святий євангелист Матфей, відповідно до традиції, яка існувала у східних народів, в родоводі Ісуса Христа згадує переважно представників чоловічої статі. Однак в цьому переліку ми знаходимо і чотири жіночих імені, Імена жінок пов’язаних з гріхом і ганьбою, включені в родовід, щоб викрити гордовитість іудейських книжників і всіх гордовитих людей, викрити показне благочестя.
Як зауважує великий Золотоустий, євангелист показує нам, як Господь не нехтує ганьбою нашою, Він бере на Себе гріховну природу людини, щоб її зцілити.
Тлумачі Священного Писання влучно зауважують, що в родоводі Христа згадуються імена таких жінок, яких не можна вважати прикладом для наслідування. Згадується Фамар, яка дуже бажала мати дітей від сімені Авраамового і переодягнувшись в блудницю, плоттю з’єдналася зі своїм тестем.
Також, згадується євангелистом блудниця Рахав, для того, щоб показати, що так, як вона була блудницею, так і всі язичники є такими через свої діла. Але, так само, як Рахав прийнявши розвідників Ісуса Навина спасла їх і сама спаслася, так і ті язичники, які прийняли послів Ісуса Христа, тобто святих апостолів і повірили словам їхнім спаслися.
Згадує євангелист Матфей і Руф, що була іноплемінницею, але одружилася з Воозом і прийняла віру в Єдиного Істинного Бога, забувши народ і звичаї свої. Так само і церква з язичників – , навчає святитель Феофілакт, – хоча була іноплемінницею і поза завітами, забула народ свій, і шанування ідолів, і батька свого диявола і заручилась з Єдинородним Сином Божим.
Згадується також жінка Урії, воєначальника, якого Давид послав на вірну смерть через своє блудне бажання бути разом з його жінкою Версавією. Її згадує святий євангеліст, аби показати, що не слід соромитися своїх предків, але всіх прославляти своїми чеснотами, тому що всі угодні Господу Богу.
Отже, не слід вважати що родовід Христа – є сухий і безглуздий перелік імен. Імена чотирьох грішних жінок дано в родоводі, щоб дати надію і іншим грішникам на спасіння. Бо, як вчить свята Церква про Сина Божого: Він зійшов на землю, щоб нас піднести на Небеса, – став людиною, щоб нас зробити богоподібними, тобто, «учасниками Божої природи» не за природою, а за благодаттю! Євангельський родовід ні у кого не повинен залишати сумніви в тому, що ми рідні зі Спасителем Ісусом Христом за нашою людською природою. Бог став людиною, щоб вилікувати наші рани і виправити нашу схильність до гріха. Як навчають святі отці Боговтілення є новим творінням. Адже, своїм пришестям у світ Господь відновив нашу впалу природу визволивши на Хресті нас від вічної смерті, дарувавши Своїм Воскресінням нам вічне життя. І тепер в святих таїнствах, як в спасительних плодах пришестя Христовго, а найперше в Хрещенні, кожному віруючому дається можливість долучитися до природи Нового Адама, тобто Господа нашого Ісуса Христа.
Тож не будемо забувати, що заради нашого спасіння Сам Господь втілився від Непорочної Діви Марії. Тому цей остаток днів зимової чотиридесятниці, святого Різдвяного посту, проведімо в роздумах про «велику благочестя тайну» явлення у світ Сина Божого і скинувши з себе весь тагар гріхів з’єднаймося Господом нашим Ісусом Христом, Якому належить усяка слава честь і поклоніння на віки віків. Амінь.
За матеріалами: Рівненська Єпархія.