Ніч на вівторок Ісус Христос провів також у Віфанії, і у вівторок вранці знову прийшов у храм Єрусалимський і багато навчав у храмі і поза храмом (Мф. 24, 1). Первосвященики і старійшини, чуючи притчі Його і розуміючи, що Він про них говорить, намагалися схопити Його і вбити. Але напасти на Нього відкрито не могли, оскільки боялися народу, який шанував Його за пророка (Мф. 21, 46), був у захопленні від вчення Його (Мк. 11, 18), слухав Його з насолодою (Мк. 12, 37).
З Євангельських настанов, виголошених Ісусом Христом у вівторок, Церква обрала для повчання віруючих в цей день притчу про десять дів, як особливо відповідну часу Великої седмиці, в яку нам найбільше слід бадьоритись і молитися.
Великий вівторок нагадує нам про десять дів:
Що знаменують перемогу непідкупного Владики.
Так починається Синаксар на Великий вівторок. Притчею про десять дів Православна Церква вселяє повсякчасну готовність до зустрічі небесного Жениха ціломудрістю, милостинею і невідкладним вчиненням інших благих діянь, зображених під ім’ям єлею, приготованого мудрими дівами. “Ціломудрість є високою, – говорить Церква, – але той, що зберігає її нехай не забуває і про інші чесноти, особливо ж про милостиню, якою свіча цнотливості просвічується”. Мудрі діви приклали до дівства многий і багатий єлей милостині, нерозумні ж мали одну ціломудрість, не маючи інших чеснот, а особливо милосердя. У ніч теперішнього життя задрімали всі і заснули. Опівночі пролунав клич: ось жених гряде. Мудрі приготували світильники свої і ввійшли з Нареченим на шлюб і двері зачинилися. Потім приходять і не розумні, які, не маючи у себе готового єлею, ходили купити його в годину пришестя Жениха. Господи, Господи, кличуть вони, відкрий нам, але Він відповідає: Я вас не знаю. Співобразно з притчею про десять дів, що обрана для повчання віруючих у Великий вівторок, Православна Церква і в своїх священних співах в цей день спонукає нас до виправлення нашої поведінки і ціломудрості, особливо уявою несподіаного пришестя Христового, Який прийде судити живих і мертвих.
Євангельську притчу про десять дів Церква нагадує для науки нам, у Великий вівторок, з давніх часів. Про неї згадує в цей день святий Ісидор Пелусіот, що жив на початку V століття. У VIII столітті Косьма Маіумський написав для Великого Вівторка двопіснець, що зараз виконується Церквою на утрені в цей день.
На утрені в Великий вівторок Православна Церква благовістить про злобу первосвящеників і старійшин юдейських проти Ісуса Христа. Рада фарисеїв прийняла, щоб підловити Його на слові, щоб видати Його начальникам і старійшинам (Лк. 20, 20), не усвідомлюючи при своєму духовному засліпленні, що над ними здійсняться слова пророка:і впадуть в яму, що її зробили. Отже, прикидаючись праведними, приступають до Ісуса Христа з різними підступними, спокусливим питаннями, спочатку фарисеї, які вважали, що іудеї як народ Божий повинні на відміну від язичників, платити данину тільки Богу в Його храм, потім іродіани, які стверджували, що слід платити податки кесарю, від якого Ірод отримав свою владу. Фарисеї з іродіанами запитували Господа: чи потрібно платити податок кесарю, чи ні? Але почувши божественну відповідь Спасителя, дивувалися: і залишивши його відійшли. В той же день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що немає воскресінню мертвих, і запитали Господа про силу подружнього закону діверства після воскресіння мертвих. І почувши народ відповідь Господа дивувалися вченню Його. Фарисеї почувши, як посоромились саддукеї, зібралися разом проти Господа і проти Христа, і питали: яка заповідь найбільша в законі? Але Господь Своєю божественною відповіддю і питанням про Христа: Чий Він Син? викрив, осоромив їх незнання і завзятість і абсолютно загородив уста лукаві, так що ніхто не міг відповісти на Його слова: більше ніхто не смів від того дня запитувати Його.
Бачачи крайнє огрубіння, лицемірство і беззаконня книжників і фарисеїв, Ісус Христос промовив на них до народу і учнів своїх сильну викривальну промову, в якій, багаторазово звертаючись до них: горе вам, книжники і фарисеї лицеміри, називав їх людьми, які говорять і не творять : покладають тягарі, тяжка на плечі людські, перстом же своїм не хочуть поворухнути: всі ж ж діла свої творять так, щоб люди бачили їх; люблять першими возлежати на вечерях, перші місця на зібраннях, цілування на торжищах і щоб люди кликали їх, учителю, учителю: які зачиняють царство небесне перед людьми і самі не входять: які поїдають доми вдовиць: переходять море і сушу щоб повернути хоча б одного, і роблять його сином геєни удвічі гіршої за їх; які є вождями сліпими і зухвалими, що відціджують комарів, очищають зовні чаші і блюда, всередині ж повні злодійства і неправди, лицемірства та беззаконня; які зміями поріддям єхидновим. Після цих сильних викривань Господь погрожував Єрусалиму запустінням, пророкуючи іудеям, не побачите Мене віднині, доки не скажете: Благословен хто йде в ім’я Господнє (Мф. 22, 15-23, 39). На Літургії у Великий вівторок Церква продовжує благовістити проповідь, розпочату в літургійному Євангелії Великого Понеділка. Про день же і годину другого пришестя Христового і кінця віку ніхто ж не знає тільки Отець Мій один, говорить Господь. Перебіг звичайних справ не припиниться. Пильнуйте, бо не знаєте в який час Господь ваш прийде. Блаженний раб, його ж прийшовши господар його, знайде несплячим! Свою бесіду про дні запустіння Єрусалиму і смерть світу Господь завершує притчами про десять дів і про ввірені нам від Бога таланти, у вживанні яких Господь колись зажадає від нас звіту, повчаючи цими притчами невпинної духовної бадьорості для постійного виконання волі Божої і для постійних очікувань несподіваного славного пришестя Господа на суд, вживання дарованих нам від Бога сил для слави Його і блага ближніх. Згадавши в притчах про останнє своє пришестя на загальний суд, Господь наперед звіщає і про те, що Він виголосить цей Страшний суд над світом. Закінчивши всі слова Свої, Господь оголошує учням: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття (Мф. 24, 36-26, 2).
За матеріалами: Рівненська Єпархія.