8 липня церква вшановує пам’ять муромського святого подружжя Петра і Февронії, що жили на рубежі XII-XIII століть. Здавна на Русі їх вшановували як заступників подружнього життя. Вважалося, що вони своїми молитвами зводять небесне благословення на подружні пари.
Історія життя Петра і Февронії багато століть існувала у переданнях Муромської землі, де вони жили і де зберігалися їх мощі. З часом справжні події придбали казкові риси, злившись в народній пам’яті з легендами і притчами цього краю. У XVI столітті історію кохання Петра і Февронії детально і барвисто змалював у відомій староруській «Повісті про Петра і Февронію» талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грозного, священик Єрмолай Прегрішний (Еразм). Дослідники сперечаються, про кого з історичних осіб написано житіє: одні схиляються до того, що це були князь Давид і його дружина Евфросинія, в чернецтві – Петро і Февронія, що померли в 1228 році, інші бачать в них подружжя Петра і Евфросинії, що княжили в Муромі в XIV столітті.
Згідно з Житіям святих, благовірний князь Петро був другим сином Муромського князя Юрія Володимировича. Він вступив на Муромський престіл у 1203 році. За декілька років до княжіння Петро захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. Уві сні князеві було відкрито, що його може зцілити дочка бджоляра, селянка Февронія. Вона була вродлива, благочестива і добра, до того ж знала властивості трав та вміла лікувати недуги. Її навіть слухалися дикі тварини. Князь покохав Февронію за її чесноти та мудрість і дав обітницю одружитися з нею після одуження. Дівчина зцілила князя, проте він не додержав свого слова. Хвороба поновилася, Февронія знов вилікувала князя, і тоді він вже на ній одружився.
Після смерті брата Петро успадкував княжіння. Бояри поважали свого князя, але гордовиті боярські дружини не злюбили Февронію, не бажаючи мати правителькою над собою селянку. Бояри зажадали, щоб князь покинув її. Петро, дізнавшись, що його хочуть розлучити з коханою, вирішив добровільно відмовитися від влади і багатства і віддалитися разом з нею у вигнання. Петро і Февронія покинули Муром, відпливши на човні по річці Ока. Незабаром в Муромі почалася смута, бояри пересварилися за вакантний княжий престіл, пролилася кров. Схаменувшись, бояри зібрали раду і вирішили запропонувати князю Петру повернутись назад. Князь і княгиня повернулися, і Февронія зуміла заслужити любов городян. Вони правили довго і щасливо.
На схилі життя Петро і Февронія прийняли чернецтво в різних монастирях з іменами Давид і Евфросинія, і благали Бога, щоб їм померти в один день. Поховати себе вони заповідали разом в спеціально приготованій труні з тонкою перегородкою посередині.
Вони померли кожен в своїй келії в один день і годину 8 липня 1228 року.
Люди вважали нечестивим ховати в одній труні ченців, тому порушили волю спочилих: їх тіла були покладені в різних обителях. Проте, вже наступного дня вони опинилися разом. Двічі їх тіла розносили по різних храмах, але двічі вони дивним чином виявлялися поруч. Так і поховали святе подружжя разом в місті Муромі, біля соборної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Через 300 років після кончини Петро і Февронія були зараховані Святою Православною Церквою до лику святих. Нині мощі святих Петра і Февронії спочивають в Свято-Троїцькому жіночому монастирі Мурома.
Молитва Благовірним князю Петру і княгині Февронії
О великі угодники Божі і предивні чудотворці, благовірні княже Петре і княгине Февроніє, міста Мурома заступники і оборонці, і за всіх нас щирі до Господа молитвеники! До вас ми вдаємося і вам з міцною надією молимось: піднесіть за нас, грішних, святі молитви ваші Господу Богу, і випросіть у Милосердя Його все необхідне для душ і тіл наших: віру істинну, надію непохитну, любов нелицемірну, благочестя невідступне, у добрих справах успіхи, для світу спокою, землі плодоносність, повітрю чистоту, тілам здоров’я і душам спасіння. Виклопочіть у Царя Небесного для нашої Церкви Святої і держави Української мир, спокій і добрий лад, для всіх нас життя благополучне і добрий християнський спочинок. Захистіть Батьківщину нашу і всі міста українські від усякого зла; і всіх правдиво вірячих людей, що до вас приходять і святим мощам вашим поклоняються, осініть благодатною дією богоприємних молитов ваших, і всі їхні прохання на добро здійсніть.
О, чудотворці святі! Не зневажте молитов наших, що в розчуленні вам нині підносимо, але будьте заступниками нашими перед Господом, і сподобіть нас завдяки допомозі вашій спасіння вічного просвітитись і Царство Небесне успадкувати, щоб оспівувати невимовну Чоловіколюбність Отця і Сина, і Святого Духа, у Тройці шанованого Бога, на віки віків. Амінь.
За матеріалами: bogoslov.kharkov.ua