1 жовтня 1552 року, у свято Покрови Пресвятої Богородиці, вночі, Іван IV, ватажок руських воїнів, які готувалися до рішучого штурму татарської Казані, раптом почув благовіст московських дзвонів. Цар зрозумів, що це – знак милості Божої: за молитвами Взбранной Воєводи Господь мав звернути до Себе народ казанський.
Підкоренням Казані під покровом Пресвятої Богородиці було завершено справу, розпочату в 1164 році святим князем Андрієм Боголюбським († 1174; пам’ять 17 липня). Волга – головний водний шлях країни – стала російською річкою. З татарського полону було звільнене 60 000 російських людей. Почалося просвіта татар світлом Євангельської істини. З’явилися перші мученики – святі Петро і Стефан (пам’ять 24 березня). Новозаснована Казанська єпархія увійшла до складу Руської Церкви і незабаром просяяла своїми архієпископами: святителем Гурієм († 1563; пам’ять 18 грудня) та святителем Германом († 1567; пам’ять 19 листопада).
Але особливо сприяло піднесенню Православ’я серед волзьких магометан явленн в місті Казані 21 липня 1579 року чудотворної ікони Божої Матері.
Важко йшла справа проповіді Євангелія у скореному царстві серед закоренілих мусульман і язичників. Пресвята Богородиця, заступниця проповідників Слова Божого, ще в земному Своєму житті розділяла зі святими апостолами благовісницьку працю, бачачи старання руських місіонерів, не забарилася послати їм Небесну допомогу, явивши Свою чудотворну ікону.
28 червня 1579 року страшна пожежа, що почалася біля церкви святителя Миколая Тульського, винищила частину міста і перетворила на попіл половину Казанського Кремля. Зловтішалися шанувальники Магомета, думаючи, що Бог розгнівався на християн. “Віра Христова, – говорить літописець, – зробилася приповісткою та посміховиськом”. Але пожежа в Казані з’явився ознакою остаточного падіння ісламу та утвердження Православ’я на всій златоординській землі, майбутньому Сході Російської держави.
Місто незабаром почало вставати з руїн. Разом з іншими погорільцями, недалеко від місця початку пожежі будував будинок стрілець Данило Онучин. Його дев’ятирічній доньці Матроні з’явилася в сонному видінні Божа Матір і повеліла дістати Її ікону, зариту в землю ще при пануванні мусульман таємними сповідниками Православ’я. На слова дівчинки не звернули уваги. Тричі була Богородиця і вказувала місце, де схована чудотворна ікона. Нарешті, Матрона зі своєю матір’ю стали копати землю у вказаному місці і знайшли святу ікону. На місце чудесного набуття прибув на чолі духовенства архієпископ Єремія і переніс святий образ до найближчого храму в ім’я святителя Миколая, звідки, після молебню, перенесли його з Хресним ходом в Благовіщенський собор – перший православний храм міста Казані, споруджений Іваном Грозним. Під час ходи отримали зцілення два сліпці – Йосиф і Микита.
Список з ікони, явленої в Казані, виклад обставин її набуття та опис чудес були послані в 1579 році в Москву. Цар Іван Грозний наказав влаштувати на місці явлення храм на честь Казанської ікони Божої Матері, де і помістили святу ікону, і заснувати жіночий монастир. Матрона і її мати, що послужили набуттю святині, прийняли постриг у цій обителі.
У храмі Святителя Миколая, де був здійснений перший молебень перед іконою Казанської Божої Матері, був у той час священиком майбутній Патріарх Гермоген, святитель Московський († 1612; пам’ять 30 лютого). Через п’ятнадцять років, в 1594 році, вже будучи митрополитом Казанським, він склав оповідь про священні події, очевидцем і учасником яких був: “Повість та чудеса Пречистої Богородиці від чесного, славного Її явлення образу, що в Казані”. З великою точністю факти описані в повісті багато випадків зцілення, здійснених від чудотворної ікони за молитвами віруючих. Рукопис “Повісті” – автограф Святійшого Патріарха Гермогена – цілком відтворена у факсимільному виданні: Сказання про чудотворну Казанської ікони Пресвятої Богородиці. З передмовою А. І. Соболевського, М., 1912.
Невелика ікона, знайдена дівчинкою Матроною на нещодавно приєднаній інородницькій околиці Руського царства, стала незабаром всенародною святинею, знаменням Небесного покрову Божої Матері, явленого всій Руській Церкві, бо душа православного народу відчувала особливу участь Пречистої Владичиці в історичній долі Батьківщини. Не випадково Казанський образ є списком з древньої Влахернської ікони (святкування 20 липня), і відноситься за іконографічним типом, що називаються Одигітрія-Путеводительниця. Багато разів “Матінка Казанська” вказувала шлях до перемоги російським православним воїнам у виконанні їх священного обов’язку перед Богом і Батьківщиною.
У рік явлення її в Казані (за іншими джерелами двома роками пізніше) почався знаменитий похід “за Казань” (за Уральські гори) блаженного Германа, козачого отамана Єрмака Тимофійовича Повольського († 1584), що увінчався приєднанням Сибіру. Благодатної енергії, яку випромінював цей чудотворний образ, було достатньо, щоб за кілька десятків років росіяни землепроходці-місіонери пройшли на схід, “на зустріч сонцю” багато тисяч кілометрів і в свято Покрови в 1639 році вийшли в перше плавання по Тихому океану, звіщаючи спасіння тим народам.
Православні воїни й місіонери йшли на схід, відступники бігли на захід. Хвилею самозванців і “злодійських людей” намагалися захопити Русь на початку ХVII століття єзуїти. Промислом Божим у період польської навали (1605-1612), який народ назвав “Смутним часом”, Руську Церкву очолював великий сповідник Православ’я – священномученик Гермоген, Патріарх Московський і всієї Русі, шанувальник Казанської ікони Пресвятої Богородиці, автор “Повісті” про неї і Служби Їй.
У важкі дні, коли Москва була зайнята поляками, а по країні ширилися усобиці і негаразди, непохитний страждалець за Святу віру і Батьківщину, перебуваючи під вартою, зумів таємно відправити у Нижній Новгород відозву: “Пишіть до Казані митрополиту Єфрему, нехай пошле в полки до бояр і до козацького війська навчальну грамоту, щоб вони міцно стояли за віру, угамовували грабіж, зберігали братство, і як обіцялися покласти душі свої за Дім Пречистої і за чудотворців і за віру, так нехай і вчинять. Та й до всіх міст пишіть .. . скрізь взивайте моїм ім’ям”. Нижньогородці відгукнулися на заклик Першосвятителя. Зібране ополчення очолив князь Димитрій Михайлович Пожарський.
Приєднані до ополчення казанські дружини принесли з собою список з Казанської чудотворної ікони, яку в Ярославлі передали князю Димитрію. Пресвята Владичиця взяла ополчення під Своє заступництво, та Її заступництвом була врятована Росія.
Величезні труднощі зазнавали російські війська: внутрішню ворожнечу, нестачу зброї та продовольства. В осінню негоду рушило російське воїнство на штурм Москви, яка перебувала в руках поляків.
Триденний пост і старанна молитва перед Казанською іконою Божої Матері нахилили Господа на милість. У обложеному Кремлі знаходився в той час у полоні прибулий з Греції, важко хворий від потрясінь і переживань, архієпископ Еласонський Арсеній (згодом архієпископ Суздальський; † 1626, 13 квітня). Вночі келія святителя Арсенія раптом засвітилося Божественним світлом, він побачив Преподобного Сергія Радонезького (пам’ять 18 липня і 25 вересня), який сказав: “Арсенію, наші молитви почуті; заступництвом Богородиці суд Божий над Вітчизною перемінено на милість; на світанку Москва буде в руках обложників і Росія буде врятована”.
Немов на підтвердження істинності пророцтва архієпископ отримав зцілення від хвороби. Святитель послав звістку про цю радісну подію російським воїнам. На наступний день, 22 жовтня 1612, російські війська, натхнені видінням, здобули велику перемогу і взяли Китай-місто, а через 2 дні – Кремль.
У неділю, 25 жовтня, російські дружини урочисто, з Хресним ходом, пішли в Кремль, несучи Казанську ікону. На Лобному місці Хресний хід був зустрінутий вийшовшим з Кремля архієпископом Арсенієм, який ніс Володимирську ікону Богородиці, збережену ним у полоні. Вражений зустріччю двох чудотворних ікон Богородиці, народ зі сльозами молився Небесній Заступниці.
На спомин вигнання поляків з Москви князь Димитрій Пожарський, за даними Никонівського літопису, поставив святу Казанську ікону у своїй парафіяльній церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці, на Луб’янці, в Москві. Пізніше коштом князя-патріота на Красній площі був споруджений Казанський собор. Свята ікона, що була у військах Пожарського при звільненні Москви, в 1636 році перенесена була до нового храму. Нині цей святий образ перебуває в Богоявленському Патріаршому соборі Москви.
На пам’ять про звільнення Москви від поляків встановлено було здійснювати 22 жовтня особливе святкування на честь Казанської ікони Божої Матері. Спочатку це святкування відбувалося лише в Москві, а з 1649 року було зроблено всецерковним.
У 1709 році перед Полтавською битвою Петро Великий зі своїм військом молився перед іконою Казанської Божої Матері (з села Каплунівка). У 1721 році Петро переніс один із списків з Казанської ікони Богородиці з Москви до Петербурга, де ікона спочатку була поставлена в каплиці, потім в Олександро-Невській Лаврі, а з 1737 році в храмі на честь Різдва Богородиці на Невському проспекті. У 1811 році перед Вітчизняною війною свята ікона Небесної Заступниці перенесена в новостворений Казанський собор.
У 1812 році Казанський образ Божої Матері осіняв російських солдатів, що відбили французьке нашестя. У свято Казанської ікони 22 жовтня 1812 року російські загони під проводом Милорадовича і Платова розбили ар’єргард Даву. Це була перша велика поразка французів після відходу з Москви, ворог втратив 7000 чоловік. У той день випав сніг, почалися сильні морози, а армія підкорювача Європи почала танути.
… Казанський собор у Петербурзі будувався з 1801 по 1811 рік – немов спеціально для того, щоб стати храмом-пам’ятником російської слави у Вітчизняній війні 1812 року. Іконостас головного вівтаря тонкої карбованої роботи, виконаний зі ста пудів срібла: з них 40 пожертвувані храму донськими козаками, які захопили в 1812 році це срібло у французів. Стіни собору прикрашені трофеями, взятими у французів в 1812 році. Ворожі прапори схилилися біля священної гробниці похованого в соборі князя Михайла Кутузова-Смоленського, рятівника Вітчизни. Бронзові статуї Кутузова і Барклая де Толлі стоять перед храмом у кінці колонади, що півколом обіймає соборну площу …
У численних чудотворних списках з Казанської ікони прославляється на Русі Пречиста Богородиця, покровителька православного російського народу. З безлічі ікон Богородиці, шанованих у Руській Православній Церкві, ні одна не поширена в такій кількості, як Казанська. Всією Православною Руссю вона свято шанується, до неї найчастіше звертають погляди в бідах і хворобах, волаючи: “Заступнице старанна, Мати Господа Всевишнього, за всіх молячи Сина Твого Христа Бога нашого … всім корисна даруй і всіх спаси, Богородице Діво, Ти бо Єси Божественний покрив рабам Твоїм”.
За матеріалами: cerkva.if.ua