Через тиждень після свята П’ятдесятниці починається піст, який носить ім’я святих апостолів. Ця назва пов’язана по-перше, з тим, що він відбувається за прикладом перших учнів Христових, котрі постом готували себе до всесвітньої проповіді Євангелія після отримання дарів Святого Духа, тобто – після П’ятдесятниці. По-друге, за сучасним церковним уставом він продовжується до дня святих апостолів Петра і Павла (знову – зв’язок з апостолами). По-третє, встановлення цього звичаю сягає апостольських часів – першого християнського покоління.
До наших днів дійшов пам’ятник ранньохристиянської писемності, відомий під назвою «Постанови святих апостолів». Хоча, текст продовжував коригуватися і доповнюватися аж до III століття, багато викладеного в ньому устави та положення відображають апостольську епоху і містять апостольське вчення. У п’ятій книзі «Постанов» читаємо: «відсвяткувавши П’ятдесятницю, святкуйте одну седмицю, а після неї одну седмицю постіть, бо справедливо, щоб ви і веселилися за дар Божий, і постили після послаблення». Перша частина цієї постанови дотримується у нас до цього дня: після П’ятдесятниці йде так звана загальна седмиця, протягом якої піст забороняється. Друга частина постанови (щодо тривалості утримання) з часом зазнала змін. Це було пов’язано з будівництвом у Римі (який тоді ще не відпав від Православ’я) і Константинополі храмів на честь первоверховних апостолів Петра і Павла та встановлення їх свята 29 червня (12 липня за новим стилем). Піст тривав до дня святих апостолів і став змінним за тривалістю від півтора до шести тижнів: його початок залежить від дня святкування П’ятдесятниці (ця дата від року до року «плаває» за календарем), а кінець строго фіксований.
Святитель Лев Великий про апостольський піст
«Після тривалого свята П’ятдесятниці піст особливо необхідний, щоб його подвигом очистити нам думки і зробитися гідними дарів Святого Духа. За нинішнім святом, яке Дух Святий освятив Своїм зішестям, звичайно слідує всенародний піст, благодійно встановлений для лікування душі і тіла, і тому вимагає, щоб ми дотримувались його з належним благоволінням. Бо ми не сумніваємося, що після того, як апостоли сповнилися обітованою з неба силою, і Дух істини вселився в серця їхні, між іншими таємницями небесного вчення, за натхненням Утішителя, преподано також вчення і про духовну стриманість, щоб серця, очищаючись постом, робилися більш здатнимми до прийняття благодатних дарувань …
Тому-то вчителі, що просвіщали прикладом і повчанням всіх чад Церкви, початок битви за Христа ознаменували святим постом, щоб, виходячи на брань проти духовного розбещення, мати для цього зброю в стриманні, яким можна було б убити гріховні прагнення, бо невидимі наші супротивники і безтілесні вороги не здолають нас, якщо ми не будемо вдаватися до плотських похотей. Хоча в спокусника бажання шкодити нам постійне і незмінне, але воно залишається безсилим і бездіяльним, коли він не знайде в нас сторону, з якої йому можна напасти … З цієї-то причини встановлений незмінний і рятівний звичай – після святих і радісних днів, які святкуються нами на честь Господа, що воскрес із мертвих і потім вознісся на небеса, і після прийняття дару Святого Духа, проходити поприще посту.
Цього звичаю необхідно стараннно дотримуватися і для того, щоб у нас перебували ті дари, які повідомлені нині Церкві від Бога. Ставши храмами Святого Духа і, більше ніж будь-коли, бувши напоєні Божественними водами, ми не повинні коритися жодним похотям, не повинні служити ніяким порокам, щоб житло чесноти не осквернилося нічим нечестивим.
За допомогою та сприянням Божим ми всі можемо досягти цього, якщо тільки, очищаючи себе постом і милостинею, будемо намагатися звільнити себе від скверн гріховних і приносити рясні плоди любові.
З апостольських правил, які вселив Сам Бог, предстоятелі церковні, по натхненню Святого Духа, першими постановили те, щоб всі подвиги чесноти починати з посту. Це вони зробили тому, що заповіді Божі можна виконати добре тільки тоді, коли воїнство Христове захищене від усіх спокус гріха святою стриманістю.
Отже, улюблені, повинні ми вправлятися в пості переважно в даний час, у який заповідається нам піст, після закінчення п’ятдесяти днів, які минули від Воскресіння Христового до зішестя Святого Духа і проведених нами в особливому торжестві. Цей піст заповіданий, щоб оберегти нас від безпечності, в яку дуже легко впасти через довготривалий дозвіл на їжу, яким ми користувалися. Якщо ниву нашої плоті не обробляти невпинно, на ній легко зростають тернина й бур’ян, і приноситься такий плід, який не збирають в житницю, а прирікають на спалення.
Тому ми зобов’язані нині з усією ретельністю зберігати те насіння, яке прийняли в наші серця від небесного сіяча, і остерігатися, щоб заздрісний ворог якось не зіпсував дарованого Богом, і в раю чеснот не виросли терня пороків. Відвернути ж це зло можна тільки милістю і постом ».
Святитель Лев I Великий, був Римським папою, предстоятелем і главою Римської церкви з 440 по 461 рік (тоді ще західні християни були православними, єдиними зі східною церквою). Він твердо стояв на стороні Православ’я, брав діяльну участь у скликанні IV Вселенського Халкидонського Собору для засудження єресі монофізитів, а його виклад віри ліг в основу соборного визначення. Святитель став також захисником своєї батьківщини від натиску варварів. У 452 році він силою свого слова утримав грізного ватажка гунів – Аттілу від розорення Італії і змусив його повернутися в свої землі, а в 455 році, коли ватажок вандалів Гензеріх вторгся в Рим, він зумів переконати його не піддавати місто руйнуванню, не палити будівель і не проливати крові. Святитель Лев дожив до глибокої старості. Він заздалегідь знав про свою смерть і приготував себе теплою молитвою і добрими справами до переходу з цього світу у вічність.
Подвиг Петрового посту менш суворий, ніж Чотиридесятниця: під час Петрового посту устав Церкви наказує щотижня, по три дні – по понеділках, середах і п’ятницях – утримуватися від риби, вина і масла, в інші ж дні слід утримуватися тільки від риби.
У суботні, недільні дні цього посту, а також у дні пам’яті якого-небудь великого святого або дні храмового свята також дозволяється риба.
Коли був встановлений Петрів піст?
Встановлення Петрового посту відноситься до перших часів Православної Церкви.
Про церковне встановлення цього посту згадується в постановах апостольських:
“Після П’ятдесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіть; справедливість вимагає і радіти після прийняття дарів від Бога, і постити після полегшення плоті”.
Але особливо цей піст утвердився, коли в Константинополі і Римі, який тоді ще не відпав від Православ’я, були побудовані храми в ім’я першоверховних апостолів Петра і Павла.
Освячення константинопольського храму відбулося в день пам’яті апостолів 29 червня (за новим стилем – 12 липня), і з тих пір цей день став дуже урочистим і на Сході і на Заході. У Православній Церкві утвердилося приготування благочестивих християн до цього свята постом і молитвою.
З IV століття свідчення отців Церкви про апостольський піст стають все частішими, про нього згадують св. Афанасій Великий, Амвросій Медіоланський, а в V столітті – Лев Великий й Феодорит Кирський.
Св. Афанасій Великий, описуючи в своїй захисній промові до імператора Констанція лиха, заподіяні православним християнам від аріан, каже: “Народ, що постив у тиждень, наступний за св. П’ятидесятницею, відійшов для молитви на кладовище”.
Чому Петрів піст слідує за днем П’ятдесятниці?
День П’ятидесятниці, коли в п’ятдесятий день після свого виходу з гробу і в десятий день після вознесіння Свого Господь, сівши праворуч Отця, послав Пресвятого Духа на всіх Своїх учеників і апостолів, – одне з найбільших свят. Це вчинення нового вічного завіту з людьми, про який передбачив пророк Єремія: “Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, не такий завіт, що Я склав з їхніми батьками в той день, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоча Я залишався в союзі з ними, говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїля після тих днів, говорить Господь: вкладу закон Мій у внутрішність їх і на серцях їх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. І вже не будуть навчати вони один одного, брат брата, і говорити: “пізнайте Господа”, бо всі будуть знати Мене, від малого до великого , говорить Господь, бо Я прощу беззаконня їх і гріхів їх вже не згадаю “(Єрем. 31,31-34).
Дух Святий, що зійшов на апостолів, Дух істини, Дух премудрості й одкровення накреслив замість Синайського новий Сионський закон, не на скрижалях кам’яних, але на тілесних скрижалях серця (2 Кор. 3, 3). Місце Синайського закону заступила благодать Святого Духа, законоположника, що подає сили для виконання Закону Божого, сповіщає виправдання не по справах, а по благодаті.
Ми не постимо в П’ятдесятницю, бо в ці дні Господь перебував з нами. Не постимо, чи не тому що Він Сам сказав: хіба можете примусити щоб постили гості весільні, поки з ними жених? (Лк. 5, 34). Спілкування з Господом є ніби їжа для християнина. Отже, під час П’ятдесятниці ми насичуємось Господом, Який спілкується з нами.
“Після тривалого свята П’ятидесятниці піст особливо необхідний, щоб подвигом його очистити нам думки і стати гідними дарів Святого Духа, – пише св. Лев Великий. – За цим святкуванням, яке Дух Святий освятив Своїм зішестям, звичайно слідує всенародний піст, благодійно встановлений для лікування душі і тіла, і тому вимагає, щоб ми дотримувались його з належним благоволінням. Бо ми не сумніваємося, що після того, як апостоли сповнилися обітованою з неба силою, і Дух істини вселився в серцях їхніх, між іншими таємницями небесного вчення, по натхненню Утішителя, преподано також вчення і про духовну стриманість, щоб серця, очищаючись постом, робилися здатними до прийняття благодатних дарувань, … не можна боротися з майбутніми зусиллями гонителів і лютими погрозами безбожних в зніженому тілі і грубій плоті, оскільки те, що тішить нашу зовнішню людину, руйнує внутрішню, і навпаки, розумна душа тим більше очищається, чим більше умертвляється плоть.
Тому-то вчителі, що просвіщали прикладом і повчанням всіх чад Церкви, початок бою за Христа ознаменували святим постом, щоб, виходячи на брань проти духовного розбещення, мати для цього зброю в стриманні, яким можна було б убити гріховні прагнення, бо невидимі наші супротивники і безтілесні вороги не здолають нас, якщо ми не будемо вдаватися до плотських похотей. Хоча в спокусника бажання шкодити нам постійне і незмінне, але воно залишається безсилим і бездіяльним, коли він не знайде в нас сторони, з якою йому можна напасти …
З цієї-то причини встановлений незмінний і спасительний звичай – після святих і радісних днів, які святкуються нами на честь Господа, що воскрес із мертвих і потім вознісся на небеса, і після прийняття дару Святого Духа, проходити поприще посту.
Цього звичаю необхідно, ретельно дотримуватися і для того, щоб у нас перебували ті дари, які повідомлені нині Церкві від Бога. Стали храмами Святого Духа і, більше ніж будь-коли, бувши напоєні Божественними водами, ми не повинні коритися жодним похотям, не повинні служити ніяким порокам, щоб житло чесноти не осквернилася нічим нечестивим.
При допомозі та сприянню Божому ми всі можемо досягти цього, якщо тільки, очищаючи себе постом і милостинею, будемо намагатися звільнити себе від скверн гріховних і приносити рясні плоди любові “. Далі св. Лев Римський пише:” З апостольських правил, які вселив Сам Бог , первостоятелі церковні, за натхненням Святого Духа, першими постановили те, щоб всі подвиги чесноти починати з посту.
Це вони зробили тому, що заповіді Божі можна виконати добре тільки тоді, коли воїнство Христове огороджене від всіх спокус гріха святою стриманістю.
Отже, улюблені, повинні ми вправлятися в пості переважно в даний час, у який заповідається нам піст, після закінчення п’ятдесяти днів, які минули від воскресіння Христового до зішестя Святого Духа і проведених нами в особливому торжестві.
Цей піст заповіданий, щоб оберегти нас від безпечності, в яку дуже легко впасти через довготривалий дозвіл на їжу, яким ми користувалися. Якщо ниву нашої плоті не обробляти невпинно, на ній легко зростають тернина й бур’ян, і приноситься такий плід, який не збирають в житницю, а прирікають на спалення.
Тому ми зобов’язані нині з усією ретельністю зберігати те насіння, яке прийняли в наші серця від небесного сіяча, і остерігатися, щоб заздрісний ворог якось не зіпсував дарованого Богом, і в раю чеснот не виросли терня пороків.
Відвернути ж це зло можна тільки милістю і постом “.
Блаженний Симеон Фессалонікійський пише, що піст встановлений на честь апостолів, “тому що через них ми сподобилися багатьох благ і вони з’явилися для нас діячами і вчителями посту, послуху … і стриманості. Це проти волі свідчать і латиняни, вшановуючи апостолів постом в їхню пам’ять . Але ми, згідно з постановами апостольськими, складеними Климентом, після зішестя Святого Духа одну наділю торжествуємо, а потім, в слід за цим, дотримуємось того, що заповіли нам постити апостоли “.
Чому цей піст названо Апостольським?
Цей літній піст, який зараз ми називаємо Петровим, або апостольським, раніше називали постом П’ятдесятниці.
Церква закликає нас до цього посту за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П’ятидесятниці, в пості та молитві (у трудах і в пподвигах, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості – 2 Кор. II) готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.
Апостоли Христові завжди готували себе до служ на них би постом і молитвою – вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх (Діян. 13, 3).
За словами святителя Іоанна Золотоустого “піст з вірою багато додає міцності, бо навчає великому любомудрію, людину робить Ангелом, та ще зміцнює проти сил безтілесних … той, хто молиться, як повинно, і притім поститься, небагато потребує; а хто вимагає небагато , той не буде грошолюбний, а хто не грошолюбний, той любить подавати милостиню. Хто постить, той стає легким і окриляється, і з бадьорим духом молиться, гасить злі похоті, умилостивлює Бога і вгамовує гордовитий дух свій. Тому-то апостоли майже завжди постились “.
Скільки триває Петрів піст?
Петрів піст залежить від того, рано чи пізно буває Пасха, і тому тривалість його різна. Він завжди починається із закінченням Тріоді, або після тижня П’ятдесятниці, і припиняється 12 липня, якщо свято святих апостолів Петра і Павла буде не в середу і не в п’ятницю.
Найтриваліший піст містить в собі шість тижнів, а найкоротший – тиждень і один день.
Антіохійський патріарх Феодор Вальсамон (XII століття) говорить: “За сім днів і більше до свята Петра і Павла всі вірні, тобто мирські і ченці, зобов’язані постити, а ті, що не постяться нехай будуть відлучені від спільноти православних християн”.
За матеріалами: Рівненська Єпархія.