В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Кожне євангельське читання повинне утверджувати нашу віру в Ісуса Христа, Сина Божого, і давати нам настанову, як жити і чим керуватися у цьому гріховному і розбещеному світі.
Ось і сьогоднішнє євангельське читання розповідає про те, як Ісус Христос після чудесного насичення п’ятьма хлібами і двома рибинами п’яти тисяч народу наказав апостолам сісти в човен і переправитися на інший берег Галилейського озера, а Сам піднявся на гору помолитися на самоті.
Коли човен був уже на середині озера, яке називали також морем, подув сильний вітер, піднялася буря, хвилі били човен. Опинившись вночі на морі серед бурі, апостоли перелякались. На світанку, коли вже почало сіріти, вони побачили постать, яка йшла по воді, подумали, що це привид, і зі страху закричали. Ісус Христос зараз же заговорив до них і сказав: “Заспокойтесь! Це Я, не бійтеся”.
Гарячий у своїх душевних поривах Петро, у якого дії випереджали думку, звернувся до Вчителя: “Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді”. Христос сказав йому: “Прийди!” І ап. Петро пішов по воді до Христа. А потім, коли почав розмірковувати над тим, як це він – людина – іде по воді, а навколо здіймаються хвилі, тоді віра вгасала, його охопив сумнів, і він став тонути. Жах охопив ап. Петра, і він закричав: “Господи, спаси мене!”. Ісус Христос простяг руку, підтримав ап. Петра і сказав: “Маловіре! Чого ти засумнівався?”. Потім вони обидва увійшли в човен, і буря стихла.
Яка ж була реакція, як зреагували на цю подію апостоли? Вони підійшли до Христа, вклонилися Йому і сказали: “Воістину Ти єси Син Божий” (Мф. 14, 21-33).
В цьому євангельському оповіданні, крім опису історичної події із земного життя Ісуса Христа, прихований глибокий таємничий зміст. Святі отці порівнюють човен, на якому ученики Христові цілу ніч боролися з бурею, – з Церквою, море – з гріховним світом, а бурю – з гоніннями на Церкву. Протягом майже 2000-літньої історії не було такого більш-менш тривалого періоду, щоб Церква Христова відчувала мир і спокій. Були гоніння на Церкву, виникали єресі й розколи. Всередині самої Церкви йшла боротьба за владу. Церкву використовувала держава у своїх політичних цілях. Але, незважаючи на різноманітні бурі на церковному терені, Господь ніколи не залишав Своєї Церкви і не може її покинути, бо Він є Глава цієї Церкви.
Ми не можемо забути недавню історію нашої святої Церкви за часів державного атеїзму, коли храми руйнувалися, духовенство і ченців розстрілювали або відправляли на заслання. В ті роки християни, як ті апостоли, не бачили ніякого порятунку.
Але як колись Христос Спаситель заспокоїв бурю на морі, так і в наш час той же Христос, Син Божий, поклав край гонінням на Церкву.
А зараз, крім внутрішньої боротьби в Українському Православ’ї, піднялася буря тоталітарних сект, які руйнують людські душі під зовнішньою видимістю служіння Христу. Господь попереджав Своїх послідовників: “Якщо вам скажуть що ось тут Христос, не вірте, бо прийдуть лжехристи і лжепророки”. Горе тим молодим людям, які підпадають під вплив чужих нам закордонних проповідників. Вони опиняються в таких тенетах, від яких майже неможливо звільнитися.
Буря на морі символізує також бурю пристрастей, що хвилюють людське серце, бурю сімейних негараздів, хвилю небезпечних обставин у нашому житті. Всі ці труднощі християнин може перемогти, але за Божою допомогою. В тяжких обставинах життя треба звертатись до Бога. Син Божий, Який врятував ап. Петра, що потопав, може допомогти в біді й кожному із нас. Але для цього потрібно мати міцну віру. Ап. Петро йшов по воді доти, доки мав віру, а коли засумнівався, то став тонути. Так буває і в нашому житті. Коли ми живемо з Христом, постійно пам’ятаємо про Нього, звертаємося до Бога з молитвою, Він обов’язково дасть нам внутрішню благодатну силу, і ми будемо безбоязно йти по життєвому морю і не потонемо. А якщо в наше серце закрадеться сумнів у Божому Провидінні, у Його всемогутності й любові до нас, а ще гірше – в Його бутті, в такому випадку ми неминуче потонемо у хвилях житейського моря. А в цьому морі чого тільки немає: і неправда, і блуд, і заздрість, і зрада, і ненависть, і яких тільки пороків не існує в гріховному світі…
На своєму власному досвіді ми бачимо, як люди тонуть в гріхах і пороках, і ніхто не може визволитися від них, якщо не звернеться до нашого Спасителя, Господа Ісуса Христа. Він спас апостолів від загибелі, Він же може очистити від гріха і наші душі й дарувати нам душевний мир, здоров’я і радість.
Не треба забувати, що Ісус Христос, в Якого ми віруємо, є Істинний Бог наш. Немає в світі іншого Бога, крім Бога нашого. Для чого Христос наситив п’ятьма хлібами і двома рибинами 5000 народу? Навіщо Він втихомирив бурю на морі й спас утопаючого ап. Петра? Чому Він вигнав злих духів із біснуватих людей? Безумовно, зі Своєї любові до людей, до Свого творіння. Але Його любов безмежно більша, ніж ми можемо уявити. Син Божий прийшов у світ, щоб спасти грішників від гріха і смерті. А для цього людині треба увірувати у Свого Спасителя Ісуса Христа, треба увірувати в те, що Він може це зробити. Тільки Син Божий, тобто Бог, що створив всесвіт і людину із небуття, може спасти нас від гріха і смерті. Заради віри в Нього як Сина Божого Ісус Христос творив чудеса. Чудеса повинні були переконати людей, що Він – не тільки людина, а й Син Божий. Христос Спаситель говорив людям: “Якщо ви не вірите Моїм словам, повірте Моїм ділам”. А Його ділами були чудеса, яких не творили навіть великі праведники – пророки. Через Свої чудеса Ісус Христос засвідчує, що Він – Владика всесвіту. Йому підкоряються і сили природи, і злі духи, Він зціляє хворих і воскрешає мертвих, Він прощає гріхи.
Дорогі браття і сестри! Будемо ж вірити в Господа нашого Ісуса Христа, що Він є Істинний Бог наш, що Він любить кожного з нас, що Він прощає грішників, що каються в своїх гріхах, Він допомагає всім, хто з вірою звертається до Нього. Йому ж слава на віки віків!
Амінь!
Прес-служба Михайлівського Золотоверхого монастиря