Святий пророк Авакум був із племені Симеонового, син Асафата, із краю Юдейського. За добродійне життя своє прийняв від Бога дар пророцтва і пророкував про поневолення Єрусалиму, і зруйнування храму, і неволю людей, і плакав гірко, передбачивши ті біди, що мусять статися. Коли ж Навуходоносор, цар халдейський, із силою своєю прийшов до Єрусалиму, тоді Авакум утік у землю Ізмаїльтянську і був чужинцем на чужій землі. Після захоплення Єрусалиму, коли повернувся Навуходоносор до себе, повернувся й Авакум у край свій, і орав землю та працював женцем у час жнив. Одного разу, зваривши вариво й покришивши хліби у ночви, каже до рідних: “Я йду далеко, і якщо затримаюся, то винесіть хліби женцям”. Це сказавши, вийшов з дому, і явився йому по дорозі Ангел Господній, що наказав занести обід, який має, до Вавилону — Даниїлові в яму лев’ячу. І каже Авакум: “Господи, Вавилона не знаю”.
І взяв його Ангел Господній за верх його і, тримаючи за волосся на голові, поставив його шумом вітру у Вавилоні над ямою на віддалі двох тисяч двохсот шістдесяти п’яти поприщ. І скрикнув Авакум, говорячи: “Даниїле, Даниїле, візьми обід, що послав тобі Бог”. І каже Даниїл: “Згадав Ти мене, Боже, не покидаєш тих, хто любить Тебе”. І став Даниїл, і їв. Ангел же Божий поставив Авакума раптом на місці його в рідній землі. За натхненням Святого Духа пророкував же і про повернення людей з Вавилону, і про Різдво Христове, і про закінчення Старого Завіту та неминучу Господню відплату всім нечестивцям і грішникам, загарбникам й людиновбивцям, у той час, як “праведний своєю вірою живий буде”, тощо. І за два роки перед поверненням людей з полону помер, і похований був на полі своїм.
“Житія святих” Святителя Димитрія (Ростовського).