Житіє преподобної Марії Єгипетської, яку нині згадує свята Церква, ймовірно, для більшості з вас є відомим. Ви знаєте, що вона була великою грішницею, блудницею, що уловила в сіті беззаконня вельми багатьох. Знаєте, як потім вона, не будучи допущена до поклоніння древу Животворчого Хреста Христового разом з іншими, розкаялася і пішла в пустелю, де трудилася 47 років в пості, молитві і боротьбі зі своїми пристрастями, – як вона подвигами своїми настільки перемогла пристрасті плоті, що уподібнилася безтілесним ангелам, під час молитви своєї підносилася від землі і легко переходила Йордан стопами своїми.
Для чого ж, подумає, можливо, хтось із вас, нам, настільки ще юним, що не знаємо глибини пристрастей, нагадується про ту, яка була великою грішницею, «що впала у безодню беззаконня»?
Для того, по-перше, щоб ніхто не ставився легковажно до гріхів, які відбуваються в юності. А тим часом більшість людей на гріхи юності дивляться надто легко, як на безневинні, навіть милі забави, які не залишать потім в душі ніякого сліду. Як глибоко помиляються ці люди! Згадаймо, що ж Марія на 12-му році життя пішла з дому батьків в Олександрію, щоб віддатися гріховному життю. А джерелом скількох лих послужили для неї ці гріхи, яким початок покладено було в юності! Як мучили її в пустелі спогади про задоволення колишнього гріховного життя, як в знемозі від боротьби з пристрастями вона падала на землю і цілі дні лежала непритомна, як відчувала від цієї боротьби ще на землі наче муки пекла, будучи опалювана вогнем пристрастей, що розпалювалися в її серці, і ззовні терплячи то холод, то спеку в пустелі! Цілком даремно думають, що ні юність, а старість – час, найбільш зручний для боротьби з пристрастями. Юність – вік, в якому особливо часто визначається все подальше життя, або в сторону добра, або в сторону зла. Ось що говорить про цей вік святий Іоан Богослов: «Пишу вам, юнаки, бо ви сильні і перемогли лукавого» (1Ін. 2: 13 – 14), тобто сильні для боротьби з пристрастями і їх винуватцем – дияволом і найзручніше можете перемагати їх.
Люди, які вважають маловажним молодий вік, забувають, що гріхи малі легко перетворюються у великі. Гріх починається з помислу, який іноді зовсім мимоволі виникає в душі, потім, якщо помисел не буде негайно відігнаний, до нього уважним стає розум, ще далі утіха серця, далі вирішення волі і саме діло: з гріховних діл народжуються пристрасті, які, зміцнюючись від повторення, стають нездоланними. Звідси зрозуміло, що як іскру потрібно гасити спочатку, поки вона не запалила якусь займисту речовину і не запалила пожежі, так і боротьбу з гріхом потрібно починати з першого ступеня, з вигнання гріховних помислів з душі. Особливо слід це сказати про пристрасть, якою поневолила себе Марія, пристрастю найбільш сильною і нездоланною. В яку безодню погибелі ввергає ця пристрасть, якщо вчасно не почати вести з нею боротьбу! Звідси падіння, звідси муки і терзання душевні, звідси взаємна ненависть і ворожнеча, яка доходила до вбивства, звідси зради, розлад сімей, загибель дітей!
Правда, ви зростаєте тут під покровом Святої Церкви і забезпечені в якійсь мірі від небезпеки впасти в пристрасті, яким віддана була Марія, але ж освячення душ наших Церквою не може відбуватися проти нашої волі – необхідно, щоб любов до Церкви настільки ж глибоко вкоренилася в нашій душі, наскільки глибоко вкоренилися в душі Марії пристрасті. Чи не той пройнятий духом церковності, хто лише приходить до храму, іноді лише за звичкою і ніби проти волі, але той, хто, хоча б і не буваючи в храмі, подібно до преподобної Марії настільки ж глибоко, як і вона, прийняв Христа в своє серце, хто зі стількома ж сльозами і зітханнями, як і вона, відкинули з душі своєї, пристрасті, що поборювали її.
Визволивши завдяки великим подвигам з безодні смерті і направивши на шлях спасіння свою власну душу, преподобна Марія стала взірцем покаяння для усіх родів. Ось вказівка того способу, яким люди повинні підготовлятися до навчання інших. Охочих стати вчителями інших завжди було багато, дуже багато їх і серед жінок, у тому числі одні хочуть стати носительками і розповсюджувачами світла Христового, інші ж – поширювати в народі і суспільстві ідеї і поняття віку цього. Перші уподібнюються тим жонам, які в ранній час християнства звершували служіння апостольське, допомагаючи апостолам. Але нехай ті, що бажають вчити інших і апостольствувати не забувають і того, як преподобна Марія стала зразком покаяння для народів, як апостоли, також не без подвигів, стали розповсюджувачами світла Христового на землі: «За Тебе (Христе), – говорили вони про себе, – умертвляють нас кожного дня» (Рим. 8: 36) «приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним» (1 Кор. 9, 27). Без цього подвигу бажаючі вчити інших жінки легко можуть з’явитися в числі тих, яких апостол назвав «ведені різними похотями, що завжди вчаться і ніколи не можуть дійти до пізнання істини» (2 Тим. 3: 6 – 7).
Нехай же буде пам’ятним для нас образ преподобної і нехай стане спогад про нього джерелом повсякчасного повчання для нас! Нехай зробить цей спогад більш чутливим наше серце до малих гріхів, які перетворюються внаслідок недбальства у великі; нехай не втрачається ця чутливість совісті особливо у…, жіночому серці, яке від природи є більш чутливим! Нехай зворушить нас спогад про подвиги преподобної, яка 47 років трудилась в пустелі, до наполегливої і терплячої боротьби з пристрастями нашими, а якщо хтось і впаде у якийсь гріх, і стане рабом пристрасті, то нехай збереже занепалих від відчаю спогад про велике милосердя Боже, яке визволяє з глибини смерті найбільшу грішницю! Амінь.
Священномученик Фаддей (Успенський)
Публікується за Священномученик Фаддей (Успенський), архієпископ Тверський.
Творіння. Книга 1. Проповіді. Твер, «Булат», 2002.,
Переклад з російської протоієрей Миколай Капітула