Коли нашому Спасителю виповнилося 30 років, Він пішов на річку Йордан і попросив Предтечу Іоана охрестити Його на відпущення гріхів, але не Своїх, а людських, які взяв на Себе: «Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу» (Ів.1, 29).

За вченням Церкви свято Хрещення символізує початок проповідницької місії Христа. Цей процес означає: «змивати з душі первородний гріх», коли віруючий символічно вмирає для гріха і відроджується для святого життя. Ми з вами вже відсвяткували Різдво, коли разом прославляли прихід на землю Спасителя-Младенця Христа, Який не мав притулку між людьми і родився у Вифлеємській печері.

Притулком для Нього стало наше серце, в яке ми Його прийняли, зігріли своєю любов’ю і разом з пастушками і волхвами віддали Йому шану та поклоніння. Мало хто з людей звернув увагу, що це здійснення усіх пророцтв і Божої обітниці для спасіння роду людського. Євангеліє не розповідає про дитячі роки Ісуса Христа, але існує одна розповідь про те, коли Христові було 12 років (Лк. 2; 42-50) закінчується словами: «І Він пішов з ними, і прибув у Назарет, і корився їм» (Лк. 2, 51). Тому Христос жив, як звичайний чоловік не виявляючи нічого надзвичайного у Своєму житті та поведінці з людьми.

Ніхто з мешканців Назарету, в якому проживав Божий Син, навіть не здогадувався, що Ісус був не тільки звичайною людиною, але ще й Богом. Пригадаймо як мешканці Назарета відмовилися прийняти Його як Месію, бо знали Його, як звичайного чоловіка: «І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з неба?»(Ів. 6, 42). На відміну від Різдва Христового, сьогоднішне свято ми називаємо Богоявленням, бо коли хрестився Христос: «Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив:Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!»(Лк. 3, 22).
У молитві Великого освячення води читаємо такі слова: «Бо у попедньому святі ми бачили Тебе немовлям, а в теперішньому бачимо Тебе досконалішим від досконалого Бога нашого явленного». Тому Богоявлення підкреслює Божество Спасителя і таїнство прествятої Трійці, оскільки коли Христос прийняв Хрещення в річці Йордан, в той час об’явилася Пресвята Трійця: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий.

«З’явилася благодать Божа, спасительна для всіх людей» (причасний Богоявлення): «Нехай ціла вселенна радіє, бо Христос з’явився над Йорданом» (стихира Утрені).

Саме через це ми, вірні, вважаємо, що хрещенська або Богоявленська вода має благодатну силу. Священик читає у молитві освячення води такі слова: «Сьогодні Йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям: Сьогодні людські гріхи Йорданськими водами обмиваються».
Грецькою мовою освячена вода зветься «Агіасмою», тобто великою Святинею. У день Хрещення Господнього вся вода набуває цілющої сили, і доведеним є той факт, що вона довгий час не псується, а залишається свіжою й придатною до вжитку і корисною для душі і тіла. Це не міф, а наукове підтвердження. Вчені наголошують, що вода найбільший накопичувач енергій на землі і її структура може змінюватися особливо під час молитви- освячення, доведено, що вода несе у собі інформацію електромагнітного поля, у якому перебуває.

Ми православні християни переконані що, єство вод Йорданських освятив Ісус Христос своїм Божеством, і в цій воді присутня Сила і Благодать Божа. Православна Церква рекомендує користуватися хрещенською воду при освяченні різних речей, кропити нею оселі та місця помешкання людей, вживати її в час хвороби, тоді коли немає можливості прийняти Святе Причастя, для зцілення, тілесних і душевних недуг. Богоявленська вода допомагає всім хто щиро вірить у її цілющість. Дуже гарною традицією є в нас звичай окроплювати помешкання свяченою водою коли спершу господар, а потім священнослужителі зі співами свята відвідують домівки своїх парафіян, щоб понести і залишити там Благодать Божу і Боже благословення. Нехай свято Богоявлення і спомин Христового Хрещення в річці Йордан та початком Його місіонерської проповіді: «Народ, що сидів у темряві побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерті, світло засяяло їм»(Мф. 4, 16).

Нехай світло Божої науки провадить нас до спасіння і життя вічного. Амінь.