Сьогодні, дорогі у Христі, ми урочисто вшановуємо свято Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого.

У свій час між вірними виникла суперечка, хто з цих трьох світильників Церкви є більше заслужений перед Богом. Тоді, як розповідає стародавнє передання, всі три святителі з’явились у сні Митрополитові Іоанові Євхаїтському та сказали: “В Церкві немає важливішої справи, як єдність, тому нехай наші шанувальники перестануть сперечатися, хто з нас є більший перед Богом, бо ми всі три одинакові. Тому подбайте, щоб у нашу пам’ять було встановлено спільне свято, яке святкували б вірні одного дня”. Так, у 1084 році було встановлено свято Собору трьох Святителів.

Неможливим є в одній проповіді розповісти про всі заслуги Трьох Святителів, які вони здобули собі працею, спрямованою на розквіт та зміцнення Христового Царства на землі. Їхні заслуги повинні були бути дуже великими, якщо Свята Церква називає їх Вселенськими Учителями.

Людина змушена безнастанно боротись із ворогами своєї душі, а не озброєна мужністю, вона була б подібною до нерозумного воїна, який йшов без зброї у бій. Якими ж є ті неприятелі духовні, з якими маємо безнастанно воювати? Пригляньмося до них ближче, бо хто не знає, з ким воює, не знає сил і зброї свого противника, той не може успішно боротись.

Першим завзятим ворогом, що проживає під одним дахом із нами, є наша власна зіпсована природа. Це сумна, але правдива істина, бо звідки, як не з цього джерела, виходять тисячі пагубних спокус, що приводять людей до гріха, а через гріх – до загибелі. Злі спокуси у вигляді думок видаються нам не страшними і не значними, але якщо вчасно не відкинути їх від себе, тоді, як із малої іскри виникає велика пожежа, так із думок виникають найстрашніші поступки. Доказом цього є дуже багато прикладів.

Звідки, наприклад, узявся перший злочин у світі — братовбивство? Та тому, що в серці Каїна загніздилась заздрість, а оскільки цього почуття він одразу не знищив у собі, то помаленьку дійшло до того, що він став братовбивцею. Задумаймось, що до цього страшного злочину довело його одне-єдине лихе почуття.

А що довело Праведного царя Давида до гріха перелюбства? Його погляд, якого він не оберіг від грішної цікавості та вчинив великий гріх. Запитаймо свою совість, звідки починаються всі наші упадки? В думки та серце проникають грішні бажання, і, якщо їх не відкинути, вони часто кидають нас у моральне болото.

Нашим непримиренним ворогом є диявол. Це той проклятий ангел, який через гордість був укинутий до пекла, і він від початку світу провадить з нами війну та працює над тим, щоб погубити людину, розбуджуючи в ній лихі бажання. Також він заглушує совість, зваблює блиском щастя і надією розкошів, намагаючись засліпити очі людської душі й тисячі необачних заганяє у свої тенета. Він укладає злі плани, підмовляє, розбуджує грішні бажання, розпалює думки, спричиняє ненависть, спонукує війни, тисячними способами втискається у людське серце.

Наступним нашим ворогом є світ, під яким потрібно розуміти всі дочасні речі, яких так бажає наше серце. Боротьба з цим ворогом є важкою, але не втрачаймо надії на перемогу, бо з нами Господь. Хто вистоїть мужньо у боротьбі духовній і вийде переможцем, того очікує вічна нагорода.

Борімося і поборюймо наших ворогів за прикладом Трьох Святителів, щоб колись разом із ними ми прославляли Бога на віки віків. Амінь.