Дорогі браття і сестри, довгі віки люди чекали обіцяного Месії Спасителя. Господь не приходив у світ, бо люди не були відповідно підготовлені, щоб гідно Його зустріти. Гріх зіпсував Боже створіння, потьмарив його красу, але Господь не покинув впалої людини, а, навпаки, применшив Себе та прийняв вигляд раба.

Церква Христова цього дня згадує величну подію: Архангел Гавриїл приніс нам радісну новину про визволення людського роду від гріха й вічної смерті.

“Сьогодні початок нашого спасіння і виявлення надвічної таємниці: Син Божий Сином Діви стає, і Гавриїл про благодать благовіствує. (Тропар свята). Ось такими словами наша Церква вшановує свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, називаючи його початком нашого спасіння.

Благовіщення Пресвятої Богородиці – це саме той день, коли Архангел Гавриїл сповістив Пресвяту Діву Марію словами: «Радуйся Благодатна Господь з Тобою » (Лк. 1, 28), тому що в ній зародиться нове життя і вона стане матір’ю Сина Божого. Коли Гавриїл з’явився перед Марією вона, сидячи, в своїй кімнаті читала книгу Пророка Ісаї, де говориться про народження Месії. Як каже Передання, у той момент Вона думала: «Я готова стати останньою служницею у тієї, яка удостоїться народити Месію». А почувши звістку, від Архангела: «Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш…» (Лк. 30, 31), тихо прошепотіла: «Хай буде мені по слову твоєму». (Лк. 1, 38)
Діва Марія виховувалася при храмі, але за тогочасними законами, в день свого повноліття, вона повинна була покинути святі стіни. За традиціями того часу дівчата або виходили заміж, або поверталися додому. Марія вирішує все своє життя присвятити Богу. ЇЇ заручили із 80-річним далеким родичем Йосифом, який був покликаний, щоб оберігати цнотливість Діви Марії.

Живучи в Назареті з обручником Йосифом, Вона і надалі веде скромний і відокремлений спосіб життя. Через чотири місяці Пресвятій Діві явився Архангел Гавриїл і обрадував її благою звісткою. Спочатку Діва Марія не могла зрозуміти як без участі чоловіка можна народити сина, на що Божий посланець відповів: «Дух Святий злине на тебе й сила Всевишнього осінить Тебе; тому й Святе наречеться Сином Божим». (Лк. 1, 35) На Пресвяту Діву зійшла Божа Благодать і в її лоні зародилася нове людське життя. На благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в шеолі. З цим днем сповнилася Божа обітниця послати Спасителя, бо цього дня “Слово стало тілом, і оселилося між нами” (Ів. 1, 14).

Радість, дорогі у Христі, якою вшановуємо сьогодні Приснодіву була приготована для Неї насамперед Її чеснотами. Отже, зрозуміймо з цього, де джерело правдивої радості, яку багато із нас шукають ціле життя і рідко знаходять. Подбаймо ж про свої власні чесноти, і тоді увінчає нас Господь радістю у Бозі. Хто відданий земним радощам, нехай подбає про радість на небі. Щоб хоч під кінець життя не бути безутішним. Хто покланяється ідолу в скарбах земних, нехай пам’ятає, що тільки в Богові правдива радість і скарб, які ніколи не старіють.

Усі ми, які покликані у Христі до наслідування вічних благ, повинні завжди шукати благодатної радості, якою вітаємо нині Матір Божу: “Радуйся, Благодатная, радуйся усіх родів радосте. Амінь”