В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Сьогоднішнє євангельське читання розповідає нам про милість, яку Господь проявив до одного нещасливого юнака, одержимого духом німоти та глухоти. Батько нещасного звернувся до апостолів з проханням допомогти його горю, але апостоли не змогли нічим зарадити.
У той час Ісуса не було з учнями, він піднявся на гору і там молився на самоті. Коли Христос повернувся, батько в сльозах приступив до Нього. Ісус сказав йому: «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому». Батько відповів: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству» (Мк. 9, 24).
По вірі батька Господь зцілив хворого юнака, вигнавши з нього нечистого духа. На питання апостолів: чому вони не змогли зцілити юнака, Христос відповів, що «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту». (Мк. 9, 29).
Не випадково в дні Великого посту Свята Церква пропонує нашій увазі саме це євангельське читання. Дні святого посту вона визначає для нас як дні для лікування наших душ. Своїми молитвами, вченням і Таїнствами Церква зцілює нас, виганяючи з нашого серця всяку нечисть, що гніздиться в ньому і терзає нас.
Дякуючи Богу, ми з вами не одержимі бісом, бо можемо приходити в Святий Храм, щоб тут молитися Богу і прославляти Його, проте кожен із нас одержимий постійною недугою, яка мучить нас – нашими гріхами. І позбутися від цієї недуги можна тільки постом і молитвою. А позбутися необхідно, тому що гріх затьмарює в нас образ і подобу Божу, гріх руйнує нашу душу й тіло, закриває від нас світло Христове, правду життя та позбавляє нас людської гідності.
Що стосується самих гріхів, то вони знайомі кожному з нас своєю гіркотою і руйнівними наслідками. Все це ми знаємо, відчуваємо і переживаємо, а от на те, щоб побороти гріх, не допустити його зародження, зупинити його розвиток, викорінити в собі злі гріховні звички і пристрасті у нас не вистачає сили та мужності.
Гріх, як тяжка й згубна недуга, приходить від диявола. У нашій слабкості він знаходить для себе силу. Перемогти цю силу можна тільки молитвою та постом. Святі отці кажуть, що молитва й піст – це два крила, завдяки яким душа людини може підноситися над життєвою суєтою, може спрямовуватися вгору, до спілкування з Богом.
У ці дні Церква Христова пропонує нам окрилитися молитвою і постом, щоб, уникаючи всякої спокуси і падіння, досягати вершин святості та підноситися до Бога.
Дві чесноти, про які ми ведемо мову та завдяки яким можемо відірватись від земних турбот і наблизитись до Царства Божого, не даються так легко. Піст і молитва – це великий труд, це подвиг всього життя. Але без праці нічого не дається людині в житті, без праці не просувається справа нашого спасіння.
Господь благословив людей на працю, допомагає людині в її трудах, вінчає успіхом всяке добре починання. Його допомога нехай буде з нами в дні святої Чотиредесятниці, в справі нашого покаяння, в подвигу посту та молитви.
Якщо ми слабшаємо в своєму подвигу, значить слабшаємо у вірі. Але найкращий наш помічник це – Господь, у Якого потрібно просити рятівного дарунку словами скорботного батька: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству». Амінь.