Дорогі у Христі браття й сестри, 
в сьогоднішній день весь православний люд вшановує пам’ять всіма знаного Великомученика Георгія (Юрія) Переможця.
Значення для нас подвигу Святого Великомученика полягає у виявленні і непохитності чеснот, що проявились у ньому під час випробування.
Правдиві слова свого часу написав ранньохристиянський письменник Тертулліан: «Кров мучеників – це спасіння християн». Їхня жертва і подвиг заради Христа – це те, що так не властиве для нас, людей нинішнього віку, і, навіть, незрозуміле. Розуміння їхнього страждання, як максимум обмежується похитуванням голів під час палкої проповіді. Все звернено до земних страждань і сьогоднішні гуманісти і гедоністи назвали б їх божевільними, такими, що не вміли шанувати себе і брати від життя все, задля задоволення плоті. Але для нас, християн, їхні страждання – це не просто приклад, але й засіб для власного духовного зросту. І це не просто має бути тимчасове і миттєве захоплення, але формування особистісних і душевних відчуттів для осягнення Православ’я як вершини духовних пошуків Бога.
Повернімося до Святого Георгія. Він молодий воїн, має повагу і особисто знайомий імператору. Його чекає блискуча військова кар’єра та, зрештою, пустка та духовна загибель. Одним словом, суєта і життя, неначе тінь і сон. Але молода християнська душа Георгія розуміє всю цю «велич» марнославства і владолюбства. У відповідний момент життя Господь дав йому сил, щоб висловити власну позицію, щоб виступити проти власного матеріалістичного майбутнього і заявити всім: я – християнин. Він той, хто вірно служив державі та імператору, знайшов у собі сили заявити, що батьківське виховання і виплекані християнські цінності – це є ті засоби, за допомогою яких можна збирати собі скарби на небі. Скільки мужності, любові і віри проявилось у ньому під час його бесіди з імператором. І найперше віри, тої чесноти, що не дозволила ні на хвилину засумніватись і відступити від мети. А мети земної і матеріальної у нього не було, бо вінець мучеництва за Христа перевершив всі земні цілі. Бажання постраждати за Господа Ісуса Христа і прославити Його ім’я стало незмірно вищим за все. Подібно до слів покаянного канону, що читається в понеділок на малому повечір’ї: «Не надійся душе моя, на тлінне багатство і на неправедне зібрання, бо не знаєш, душе, кому це залишиш», святий Георгій до останнього подиху не зрадив свого визнання і гідності імені християнина.
Зараз, коли всі ми перебуваємо в пасхальному часі, і наші душі переповнюються радістю світлого Воскресіння Христового, згадаймо важливу подію з життя Великомученика Юрія – зокрема, воскресіння померлого. Наскільки це велична і незрозуміла подія, яку створив Господь через молитву вірного раба Георгія. Бо це не що інше як віра святого спричинила це чудо. Та чеснота, про яку говорив апостолам Ісус Христос, порівнюючи із зерном гірчиці. Та віра, яку ми щоразу сповідуємо на божественній літургії у Символі віри і яку мусимо підкріплювати добрими ділами, і постійним прийняттям Тіла і Крові Господніх у таїнстві Євхаристії.
Життя і мучеництво Великомученика Георгія Переможця – це ті земні сторінки його прославлення і спасіння. І тепер на небесах, у церкві торжествуючій, він знаходиться серед сонму небесних наших захисників і кожному готовий подати руку духовної допомоги і опіки. Важливо є не забувати про заступництво святих угодників Божих за нас і про те, що молитись і призивати їх на допомогу потрібно не лише у дні їх пам’яті, але й повсякчас. І молитвою утверджувати себе у вірі, щоб коли настане час випробувань і спокус, не зневіритись і не впасти у гріховні прірви.
Просімо ж у Великомученика Георгія заступництва у духовній боротьбі з пристрастями, щоб він допомагав нам сокрушити голови невидимих зміїв, якими є наші власні гріхи і з умилінням взиваймо: Святий Великомученику Георгію, моли Бога за нас. Амінь.