“Зійшли, як зоря, від сходу до заходу, твої мощі, 
Cвятителю Миколаю” співається сьогодні в кондаку свята. З поміж великих святих угодників Божих Cвятитель Миколай Чудотворець користується особливою любов`ю нашого народу.
22 травня майже весь християнський світ святкує пам’ять перенесення мощей Святителя Миколая з міста Мири Лікійські (сучасна Туреччина) до міста Бар(Італія).
Події які передували встановленню свята є досить сумними. У800 році мусульмани, спустошивши острів Родос, подалися до міста Мири Лікійські, щоб розорити гробницю Святителя, але, зруйнували іншу гробницю, яка була поруч. Тільки вони встигли це зробити як на морі піднялася страшна буря і всі кораблі мусульман були потоплені. Ось так покарав Господь святотатців.
Опоганення святинь мусульманами обурювало, як східних, так і західних християн. Особливо пережавили християни Італії серед яких було багато греків. Мешканці міста Бар та Венеції бажали вберегти Святиню.
У 1087 р барські і венеціанські купці пливли в Антіохію для торгівлі і подорозі забажили забрати мощі Святителя Миколая. В цьому наміренні мешканці міста Бару випередили венеціанців та першими прибули до м. Мир і наперед послали двох людей шоб ті взнали, чи в місті тихо і чи немає озброєних турків.
Повернувшись на корабель, чоловіки розповіли, що все спокійно, а в церкві, де перебуває найбільша Святиня, вони зустріли чотирьох ченців. Негайно частина озброєних людей вирушила до Храму Святителя Миколая. Монахи, нічого не підозрюючи, показали місце, під яким була гробниця Святителя та, за звичаєм помазували чужоземців.
Чернець розповів про видіння Святого Миколая, який наказав бережливіше утримувати його святі останки. Ця розповідь надихнула мешканців Бару, ще більше в цьому видінні, вони ніби побачили для себе вкзазівку Святого. Купці із міста Барі відкрили монахам свій намір забрати нетлінні останки і запропонували їм 300 золотих монет. Монахи відмовилися від грошей і хотіли сповістити місцевих мешканців про загрозу, але прибульці зв’язали їх. Тоді барянці розбили підлогу під якою знаходилися мощі Святого Миколая.
Уцій справі особливою ревністю відзначився юнак на ім’я Матфей він якнайшвидше розбив саркофаг, який був переповнений Святим миром. Так як ковчег був відсутній, пресвітери загорнули мощі у покривало і перенесли на корабель. Звільнені ченці сповістили міщан про викрадення мощей, але було пізно і корабель відплив від берега.
21травня корабель прибув у місто Бар, а 22 числа мощі урочисто були перенесині до церкви Святого Стефана, що на березі моря. Під час урочистої ходи звершувались чудесні зцілення хворих, що ще більше збуджувало благовоління до угодника Божого. Пізніше через рік був побудований Храм на честь Святителя Миколая Чудотвоця.
Значення благодатного посередництва Святителя перед Богом ми бачимо, коли читаємо його життя. Миколай допомагав знедоленим, рятував від потопу, звільняв від кайданів та смертної кари, сліпим зір повертав, глухим слух, німим голос. Також багатьом нужденним і вбогим допоміг він.
Тому, дорогі браття і сестри, будемо твердо вірити, що під його заступництвом кожен із нас піднесеться до виконання заповітів Христа. З цією вірою звернімось з молитвою за нашу Церкву, Державу та за весь український народ. Святителю, отче Миколаю, моли Бога за нас грішних. Амінь!