Христос Воскрес!
В сьогоднішньому євангельському читанні, дорогі у Христі брати і сестри, ми чули розповідь про зцілення Христом сліпонародженого.
Важко буває тій людині, яка втратила зір, проте у її пам’яті зберігаються образи краси Божого світу та рідних людей. Набагато ж важче тій людині, яка народжується сліпою й ніколи не бачила прекрасного світу, створеного Богом. Така людина багато віддала б у своєму житті, щоб тільки побачити яскраве сонячне світло, красу квітів, нічне небо та люблячих людей.
Такою людиною й був євангельський сліпець. Він був залишений наодинці зі своїми проблемами та змушений був просити милостиню, щоб мати на прожиття. Люди бачили його кожного дня: одні байдуже проходили повз нього, інші – кидали йому кілька монет і йшли собі далі кожен по своїх справах.
Євангеліє говорить нам, що Христос побачив цього сліпонародженого і зупинився. Коли Господь глянув на нього, то й апостоли звернули на нього увагу. Проте замість співстраждання до немічної людини вони задають дивне питання: “…Учителю, хто згрішив, він чи батьки його?..” (Ів. 9, 2).
Апостоли, як і всі євреї вірили, що ця страшна вроджена хвороба є карою за гріхи його предків. Але Господь, дорогі у Христі, застерігає нас у сьогоднішньому євангелії, щоб ми не цікавились чужими гріхами й не вважали великими грішниками тих, хто терпить якісь страждання чи має якісь хвороби. Бо й сам Господь наш Ісус Христос страждав на Хресті за всіх людей. Христос відповідає учням, що “ні він не згрішив, ні батьки його, а щоб справдились на ньому діла Божі”.
Також і ми в своєму житті часто ставимо питанння: “Хто винен?”, коли стаються якісь біди, трагедії, хвороби чи втрати. Але ми повинні розуміти, що ніхто не знає планів Божих щодо певної людини, яку Господь веде до спасіння дорогою, яка йому тільки одному відома. Також ми не повинні ставити це запитання ще й тому, що світ лежить у злі й все людство заражене гріхом. Потрібно навернутись до Бога й каятись у своїх гріхах. Тільки тоді може початись духовне оздоровлення всього суспільства.
Далі Христос плюнув на землю, зробив грязиво, помастив нею очі сліпонародженому та відправив його вмитись в купелі Силоам. Той зробив усе, як йому сказав Христос і прийшов, вже бачачи. Слина в давнину використовувалась як інграндієнт для ліків. Коли до лікаря приводили хворого, він витягував різні порошки з трав та сухі мазі і, використовуючи свою слину, розмішув ті чи інші ліки й прикладав до рани хворого. Христос показує, що йому не потрібні ні мазі, ні сушені трави, а що Він Своїм словом, як Бог може дати зір людині, яка народилася незрячою.
І Христос каже своїм учням, що Він прийшов у світ бути світлом для тих, хто перебуває не тільки в сліпоті тілесній, але й – духовній.
Фарисеї знали цього чоловіка, знали що він є сліпим від народження, але не хотіли повірити в явне чудо Боже та своїми діями приносили хулу на Духа Святого, коли заперечували дію сили Божої. Ці люди були духовно сліпими.
Якщо ми дамо незрячій людині сорочку і попросимо сказати якого вона кольору і чи не забруднена вона, то вона не зможе нічого відповісти. Так і духовно сліпа людина не може бачити стан своєї душі, бо в неї сліпі духовні очі. Така людина є гордовитою, не бачить своїх гріхів і вважає себе достойною спасіння.
Прозріння дає Христос, але від людини потрібно покаятись, тобто очистити своє серце, почати бачити свої гріхи, відчути до них відразу та почати прагнути нового й чистого життя.
Ще ця євангельська розповідь навчає нас бути вірними Христу. Колишній сліпонароджений був вигнаний із синагоги фарисеями, що означало позбавити людину будь-яких прав у тогочасному суспільстві. Навіть його батьки, боячись, щоб їх не виключили із синагоги, відкрито не захищали свого сина.
Так і в нашому житті, коли ми стаємо на шлях покаяння, можуть бути моменти, коли потрібно перетерпіти різні спокуси та прикрості. Господь запитував вигнаного колишнього сліпонародженого: “Чи віруєш ти у Сина Божого?” І він відповідав: “Вірую, Господи”. Так і ми повинні завжди бути вірними Господу у складних обставинах нашого життя.
Тому й ми, дорогі у Христі брати й сестри, будемо щиро молитись до Господа, щоб Він визволив нас від духовної сліпоти, не осуджуймо своїх ближніх, будьмо вірними Христу, каймось у своїх гріхах, молімось, щоб відкрились наші духовні очі й ми отримали прозріння, як отримав його євангельський сліпонароджений. А Господь за своїм милосердям дарує нам це чудо. Амінь.