Дорогі брати і сестри! Вашій увазі пропонуємо повчання святих отців і вчителів Церкви про Великий піст:
Святитель Іоанн Золотоустий: «Значення посту полягає не у стриманості від їжі, а в усуненні гріхів. І хто обмежує піст тільки стриманістю в їжі, той властиво безчестить його. Ти постиш? Докажи мені це своїми ділами! Якими, скажеш, ділами? Коли побачиш бідного, дай милостиню. Коли маєш ворога, примирися! Коли побачиш свого друга щасливим, не завидуй! Коли побачиш гарну жінку, пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але слух, зір, ноги, руки та всі члени нашого тіла… Що за користь, коли ми стримуємося від птиць і риби, а гриземо і з’їдаємо братів». «Батько посту – це закон Божий. Мати його – стриманість, терпіння, чеснота. Дочки його – подвиг, чистота, невинність. Сини його рідні – Мойсей, Ілля, Даниїл, Іван Хреститель і весь хор Святих, особливо пустельників і подвижників. Найближчі родичі його – віра, надія, любов. Друзі його – мир, покора, згода. Слуги його – славослів’я, безнастанний псалмоспів, чиста молитва». «У пості перебуває страх Божий, а плоди його – святість, непорочність, довір’я до Бога, Небесне Царство, життя вічне». «Можна багато постити і не дістати за це нагороди. Чому? Бо стримуючись від їжі, не здержувалися від гріхів. Не їли м’яса, а з’їдали доми бідних. Не впивалися вином, а п’яніли злою похіттю. Проводячи весь день без їжі, перебували на сороміцьких видовищах… Яка користь з посту, коли ти позбавляєш тіло дозволеної законом їжі, а душі даєш протизаконну поживу». «Якщо теперішній піст проведемо з такою ревністю, що цього тижня зовсім перестанемо клястися, наступного подолаємо гнів, а ще через тиждень викорінимо обмови, а в подальші тижні поправимося ще в іншому, то йдучи тієї дорогою вище й вище, мало-помалу осягнемо сам вершок чесноти». «“Хліба не їсти, а в гніві перебувати?” Яка користь знемагати від посту і злословити ближнього? Яка користь утримуватися від їжі і красти чуже? Яка потреба виснажувати своє тіло і не нагодувати голодного?». «… Як нестримність у їжі буває причиною і джерелом численних бід для роду людського, так і піст зневажання плотських насолод завжди були причиною невимовних благ. Бог, створивши спочатку людину і знаючи, що ці ліки дуже потрібні їй для духовного спасіння, відразу ж і на самому початку дав першоствореному таку заповідь: “Від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього” (Бут. 2: 16 – 17). Слова: це їж, а цього не їж, були вже прообразом посту. Але людина замість того, щоб виконати заповідь, порушила її, – і за те була засуджена на смерть. Піст заспокоює тіло і стримує бурхливі пристрасті; навпаки, – душу просвітлює, окрилює, надає їй здатність підніматися вгору і думати про те високе, що вище насолод і радощів повсякденного буття. Як легкі судна скоріше перепливають моря, а обтяжені чималим вантажем тонуть, так і піст робить розум наш легшим, сприяє йому швидше перепливти море цього хвилинного життя, прагнути до неба і явищ небесних, не упадати за сущим, але вважати його не тривкішим тіні і сонних видінь». «Після Чотиридесятниці звичайно всі запитують проте, скільки хто тижнів постив. Від одних можна почути, що вони постили два, від інших – три, а ще від інших – всі тижні. Та яка користь з посту, якщо ми провели його без добрих діл? Коли хтось скаже: “Я постив цілу Чотиридесятницю”, то ти скажи: “Я мав ворога і примирився, мав звичку злословити й залишив її, мав привичку божитися і позбувся тієї дурної привички”». «Піст – ліки, але ліки, хоча б були тисяча разів корисними, можуть бути шкідливими для того, хто не вміє ними користуватися». «Піст – захист і непереможна зброя тіла». «Піст – знищення смерті і звільнення від гніву». «Піст і тіло зберігає здоровим: не обтяжує їжею, воно не приймає болячок, але стає легким, укріплюється для прийняття дарів». «Піст, возносить тих, хто любить його на небеса, поставляє їх перед Христом і вводить у спілкування із святими». «Прекрасний труд посту, тому, що він полегшує душу від тягаря гріхів і легким робить ярмо заповідей Христових». «Чого тільки не зціляє піст? Якої душевної хвороби не знищує! Виганяє об’їдання і надмірність та обновляє серце. Знищує розкіш, приборкує гнів, втішає жорстоку ненависть». «Хто любить здоров’я, нехай усердно віддається посту, який не потребує плати за зцілення, але сам добавляє нагороду. Дає в нагороду блудникам – цнотливість, п’яницям – тверезість, скупим – щедрість, сріблолюбцям – любов, братоненависникам – братерську любов і гостинність. І що важливо, животворить і наближає до Бога». «Піст звільняє від рабства і дає свободу, повертає з полону на батьківщину». «Із постом, завжди повинна бути з’єднана молитва» (Мф. 17: 21; Діян. 14: 23, 1 Кор. 7: 5). «Піст – мир у оселях, піст – піклується і охороняє дівство, піст – шлях до покаяння і причина сліз. Піст не любить світу і нічого того, що в світі» (1 Ін. 2: 15). «Посту… радіють святі пророки, його прославляють апостоли і мученики тому, що всі вони невтомно із ревністю подвизалися в пості».
Святитель Василій Великий: «Піст народжує пророків, зміцнює сильних; піст умудряє законодавців. Піст – добра сторожа душі, надійний співжитель тіла, зброя людей мужніх, училище подвижників. Він відганяє спокуси, нагороджує тих, хто живе благочестиво; він співслужитель тверезості, вихователь цнотливості… Піст спрямовує молитву до неба, стаючи для неї мов би крилами. Піст – прикрашення домів, матір здоров’я, вихователь молодості, прикраса старців, добрий супутник мандрівникам, надійний співжитель тих, хто живе разом. Користь посту, не обтяжується лише стриманням у їжі; тому що правдивий піст є відстороненням від злих діл. Зруйнуй усякий союз неправди. Прости ближньому образи, прости йому провини. Постіться не в сварках і судах. Ти не вживаєш м’яса, але з’їдаєш брата; утримуєшся від вина, але не стримуєш себе від образи. Будемо поститися постом приємним, благоугодним Богу. Істинний піст – відсторонення зла…». «Піст такий давній, як саме людство. Він приписаний ще в раю. Адам дістав цю першу заповідь: “Від дерева пізнання добра і зла не їж” (Бут. 2:17). Це “не їж” – то наказ посту і стриманості. Якщо б Єва постила і не спожила б плід з дерева, ми тепер би не мусіли постити… Нас зранив гріх, і ми мусимо лікуватися покутою. Покута ж без посту – безвартісна». «Тому, що ми не постили, нас вигнано з раю. Чинімо, отже, піст, щоб до раю знову повернутися! Хіба не бачиш, що Лазар через піст увійшов до раю?… Не виправдовуйся неміччю тіла і слабістю! Це ж ти не переді мною виправдовуєшся, але перед тим, хто все знає». «За свій піст Мойсей одержав Закон Божий, писаний Божим пальцем на таблиці. І як його піст на горі дав нам закон, так в долині обжерливість привела людей до ідолопоклонства». «Піст – це вірний сторож душі, вірний товариш тіла, зброя тих, що завзято борються, вишкіл для атлета. Піст проганяє спокуси, намащує до побожності, є другом поміркованості й чистоти. На війнах він дає мужність, а в мирі – спокій. Він робить християнина святим». «Не шукай користі тільки в самому стриманні від страв! Правдивий піст – це усунення гріхів. “Розв’яжи пути ярма” (Іс. 58: 6). Прости ближньому образи… Ти не їси м’яса, але пожираєш брата… і яка користь тобі буде з цього …». «Піст завжди корисний для тих, що його радо приймають. Бо на такого, що постить, не наважаться нападати злі духи. Навпаки, радше сторожі нашого життя – ангели помагають тим, що постом очистили свої душі». «Справжній піст – це віддалення від себе злого, здержливість язика, стримання себе від гніву, здавлення в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги. Бути вільним від тих речей, які тобою володіють – це справжній піст. І саме в цьому лежить добро посту». «І постити, і їсти треба побожно. Постимо тоді, коли через піст можемо ліпше виконувати Божу заповідь. А їмо не як захланні, але як Божі робітники, коли Божий закон вимагає скріпляти тіло їжею. Завжди потрібно пам’ятати слова апостола Павла: “Чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу” (1 Кор. 10: 31)».
Святитель Ігнатій Брянчанінов: «Перша заповідь, дана Богом людству, – заповідь про піст. Вона була необхідною для нас в раю, до падіння нашого, тим більше потрібна вона після падіння». «Як на полі ретельно обробленому хліборобськими знаряддями, але не засіяному корисним насінням з особливою силою виростають бур’яни, так і у серці того, хто постує, якщо він, задовольняючись одним лише тілесним подвигом не облачить розум подвигом духовним, тобто молитвою, густо і сильно виростають бур’яни зарозумілості і високомудрості». «Молитва є безсилою, якщо не має основи посту і піст є безплідним, якщо на ньому не збудована молитва». «Подвиг посту не належить виключно тілу, він корисний і потрібний не тільки для тіла, але і для розуму і серця». «Усі, хто бажає приступити до посту і молитви, і мають намір пожати плоди свого покаяння, почуйте слово Боже. Почуйте завіт Божий, простіть ближнім їх гріхи вчинені перед вами».
Святитель Тихон Задонський: «Чималий посник, – той, хто утримується від блуду, перелюбства і всякої нечистоти; чималий посник – той, хто утримується від гніву, люті, злоби і помсти… Чималий посник – той, хто наклав на язик свій утримання, не даючи йому можливості марнослів’я, лайки, наклепу, осуду, запопадливості, брехні і всякої злостивості. Чималий посник – той, хто руки свої утримує від крадіжки, поцуплення, грабунку і серце своє від бажання чужих речей. Словом, добрий посник – той, хто далекий від усякого зла». «Корисний нам піст тілесний, бо умертвляє пристрасті. Але піст душевний неодмінно потрібен, тому і тілесний піст без нього – ніщо. Багато хто постує тілом, але не постує душею. Багато хто дотримується посту в їжі і напоях, але не у злих помислах, справах, словах. Яка їм з цього користь? Багато хто постує через день, і два, і більше, але від гніву, злопам`ятства і помсти постувати не хочуть. Багато хто не вживає м`яса, риби, вина, але язиком своїм уражають людей, подібних собі – яка їм із цього користь?».
Святитель Феофан Затворник: «Прийшов піст – мати доброчесності. А який же був час до того дня? Час блуду. Душа блудила у всьому, що приємне потрапляло на її очі, – і з зовнішністю, і з речами, а більше – з гріховними пристрастями. Кожен має свою пристрасть, якій догоджає. Час покласти край. Впізнай кожний свою Даліду (Суд. 16: 4 –21), яка зв’язує тебе і віддає лютим ворогам, і облиш її. І дано буде тобі більше, ніж Самсону: не волосся лише відросте – благі помисли і не сила лише повернеться – міць волі, не лише очі відкриються – розум стане зрячим, і побачиш Господа, і себе, і що навколо тебе у належному світлі. Нині час слушний, нині день спасіння!».
Преподобний авва Дорофей: «У законі написано, що Бог звелів синам Ізраїлевим щороку приносити десятину з усього, що вони надбали, і, так чинячи, старозавітні люди отримували благословення у всіх своїх ділах. Знаючи це, святі апостоли встановили і передали нам для помочі і як благодіяння нашим душам ще щось більше і вище — аби ми виокремили десятину з днів нашого життя і присвятили її Богові: щоб таким чином і ми отримали благословення на всі наші діла і щороку очищали гріхи, яких допустилися. Так роздумавши, апостоли із 365 днів року освятили нам ці сім тижнів Чотиридесятниці. Господь дав ці святі дні для того, щоб людина, котра намагається уважно і з покірливістю турбуватися про себе й покаятися у своїх гріхах, очистилася з того, що скоїла упродовж усього року. Так її душа збудеться обтяжливості, і чоловік досягне святого дня Воскресіння очищеним і неосудно причаститься святого таїнства, через покаяння ставши за цей святий піст новою людиною. Такий чоловік у радості й духовній веселості із Божою поміччю святкуватиме всю святу П’ятидесятницю, бо, як кажуть Отці Церкви, П’ятидесятниця є спокій і воскресіння душі. Але не лише в харчуванні ми маємо дотримуватися міри, а й усілякого іншого гріха остерігатися, щоб постити язиком так, як черевом. Також необхідно постити й очима, тобто не задивлятися на суєтні речі, не давати волі очам та не дивитися на когось безсоромно і без страху. Так само руки й ноги слід стримувати від усілякого злого діла. Дотримуючись поста таким чином, за словами святого Василія Великого, сприятливим постом, віддаляючись від будь-якого гріха, який ми могли б учинити всіма нашими почуттями, досягнемо святого дня Воскресіння, ставши, як ми вже казали, новими, чистими й гідними причастя Пресвятої Євхаристії».
Преподобний Іоан Колов: «Коли цар збирається взяти вороже місто, він перш за все присікає підвезення в нього їстівних запасів. Тоді громадяни, будучи утиснуті голодом, підкоряються цареві. Теж буває і з плотськими похотями: якщо людина проводитиме життя в пості і голоді, то безладні бажання знеможуть».
Преподобний Ісаак Сирин: «Що полум’я вогню в сухих дровах, те й тіло з наповненим черевом». «…Як початок будь-якого зла є насолода череву, так святим шляхом до Бога і підмурівком кожного благочинства є піст. Піст є зброєю, яку підготував для нас сам Бог. Хто зневажає Його, той не має рації. Бо ж якщо постував сам Законодавець, тож чи не треба постувати тим, кому дано той закон для виконання? Піст не голод, а певне відсторонення від їжі, не неминуче покарання, а добровільне утримання, не рабська необхідність, а вільне мудрування».
Преподоний авва Ісая: «Той, хто удосконалює себе в утриманні, наближається до здоров’я».
Преподобний Марк Подвижник «Піст, улюблені, радує Ангелів Охоронителів наших, тому, що постом і молитвою ми стаємо їм близькими». «Піст приносить користь тому, хто розумно до нього приступає, і приносить шкоду тому, хто починає нерозумно його».
Преподобний Ніл Синайський: «Піст присікає черевоугодництво, а здержливість з молитвою — розпусну похіть». «Початок плодючості – цвіт, а початок діяльного життя – поміркованість. Молитва того, хто постить – як орлине пташеня ширяє у височині, а молитва того, хто пригостився, спадає додолу, обтяжена пересиченням. Розум того, хто постить – світла зірка на чистому небі, а розум того, хто пригостився, похмурий, як небо у безмісячну ніч». «Тіло, яке підживлюють скупо, подібне до добре об’їждженого коня, що ніколи не скине вершника. Пересичення їжею годує помисли, а хто впився, напуває сон мріянням. Початком плодоносіння є квіт, а початком діяльного життя – стриманість».
Преподобний Єфрем Сирин: «Краще їсти у Господі, й дякувати Господу ніж не їсти й осуджувати ближнього. Від численних наїдків грубіє розум, а добра стриманість очищує його». «Справжній піст – відсторонення від зла, утримання язика, угамовування у собі гніву, відречення від пристрастей, злослів’я, брехні, клятвопорушництва». «Піст – добра захорона для душі, надійний співжитель для тіла. Піст відганяє спокуси, намащує на подвиг благочестя. Він співжитель тверезості й невинності. Піст виводить молитву на небо. Піст – мати здоров’я, опікун і захорона дівицтва. Піст – дорога до покаяння. Піст не любить світу, ані того, що у світі». «Постові радіє і Господь, якщо постимося із надією і вірою».
Блаженний Августин: «Чим більше днів посту, тим краще лікування; чим довший час стриманості, тим рясніше придбання спасіння».
Авва Ісидор пресвітер: «Якщо подвизаєтесь у пості, як належить, – не гордіться. Якщо ж пишаєтесь цим, то краще їжте м’ясо. Бо не так шкідливо для людини їсти м’ясо, як гордувати і хвалитися».
Священномученик Серафим Чичагов: «Покаяння без посту немислиме. Хоча піст із зовнішнього вигляду здається законом для черева, але, по суті, він є закон для розуму і серця. Чим це доводиться? Не тільки науковими дослідженнями, а й життєвим досвідом людини, на якій заснована і притча Христа Спасителя про блудного сина. Поки блудний син не став позбавляти себе розкішної їжі, через брак коштів не почав харчуватися їжею тварин, серце його було – непохитне, розум – мрійливий і увесь він – недоброчесний, ледачий, сумовитий, пихатий і гордий. Тільки піст напоумив його».
Ілля Екдик: «Дехто ревно пильнує, які наїдки він споживає, та занедбує слова, що виходять з його уст. Як навчав Екклезіаст, ці люди не уміють “вирвати гнів із серця і похіть з плоти”, а саме через це здобуваємо чистоту серця, яке оновлює Святий Дух. – Нехай твоє черево горить від убогості наїдків, а серце нехай пригнічує гріх язика. Тоді твої сили завжди слугуватимуть добру».
Митрополит Антоній Сурозький: «Великий піст – це час радості, час, коли ми можемо ожити, коли ми обтрушуємо з себе все, що в нас застаріло й омертвіло, – для того, щоб набути здатності жити, – жити з усією глибиною й інтенсивністю, до яких ми покликані».