Старозавітна Церква звершувала це свято після 7 седмиць – на п’ятдесятий день від Пасхи і тому у Старому Завіті це свято називалось ще святом седмиць. В день новозавітної П’ятидесятниці, на 50-ий день після Свого Воскресіння, і на 10-ий день після Вознесіння Господь, Який сів праворуч Бога Отця, послав Пресвятого Духа на всіх Своїх учеників та апостолів.
Церква і святі Отці, споглядаючи подію чудесного зішестя Святого Духа, ґрунтуючись на Священному Писанні, цю подію тлумачать так: Дух Святий називається Утішителем, тому що Він «підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо, про що молитися, як належить, але Сам Дух просить за нас зітханням невимовним» (Рим. 8, 26). «Дух Святий, – говорить святитель Григорій Богослов, діяв, по-перше, в ангельських і небесних силах; їх досконалість, осяяння і непохитність до зла – від Святого Духа. Потім діяв в отцях і пророках. Після цього діяв в учениках Христових і в них триразово, в міру їх сприйняття, і протягом трьох різних періодів: перше страждання Христового – неявно, після Його Воскресіння – явно і в день П’ятидесятниці – суттєво».
Зішестя Святого Духа на апостолів є здійсненням нового вічного завіту з людьми про який пророкував Єремія: «Ось настають дні, – говорить Господь, – коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч я залишився у союзі з ними, – говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, – говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом» (Єр. 31, 31-33; Євр. 8, 8-12). В Новому Завіті місце закону Синайського заступила благодать Святого Духа.
Блаженний Ієронім говорить: «Законовстановлення Синайське і Сіонське було на 50-ий день після Пасхи. На Синаї від землетрусу коливалась гора: на Сіоні захитався дім апостолів. Там серед полум’я і блискавки розносився грім і голос піднесений: тут у вигляді вогненних язиків був шум з небес. Там немов звук трубний загриміли слова закону, тут труба Євангельська – вуста апостолів. Таким чином, день П’ятидесятниці, який був колись щорічним згадуванням дарування закону Божого на горі Синай, став для християн щорічним святом дарування святим апостолам влади навчати, священнодіяти і керувати. Цей день став великим Днем народження Церкви. Апостоли, прийнявши Духа Святого у вигляді вогненних язиків, стали у всій вселеній свідками Ісуса Христа.
Сам Господь наш Ісус Христос наперед говорячи святим апостолам про радісну подію новозавітної П’ятидесятниці, сповнення її відніс до Тройці Єдиносущної і Нероздільної. Про зішестя Святого Духа Господь сказав: «Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене. Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною» (Ін. 15, 26, 27). Тому явлення Святого Духа, Який походить від Бога Отця і Якого послав Бог Син, поширило у світі благодатне вчення про таїнство Святої Тройці. З часу зішестя Святого Духа на апостолів постійно приноситься в Церкві Православній в день П’ятидесятниці Богопоклоніння і прославлення Святій Тройці. Тому свято П’ятидесятниці називають ще днем Пресвятої Тройці
Апостол Петро в проповіді слова Божого до багаточисельного народу в день П’ятидесятниці, пояснюючи явлення вогненних язиків, сказав: «Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки. Отже, Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте» (Діян. 2, 32, 33). Того ж самого дня три тисячі тих, хто слухав апостола Петра прийняли слово Боже і хрестились в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Так і створення і викуплення і освячення світу звершилось любов’ю Бога Отця, Який послав Спасителя на землю, благодаттю Сина Божого, Який викупив все людство, і пришестям Святого Духа, Який освячує всіх віруючих. Тому то день П’ятидесятниці є святкуванням в славу Бога Отця, від Якого Дух Святий походить, і Бога Сина, Який послав Духа Святого від Отця, і в славу Духа Святого, Який видимо зійшов на святих апостолів і учеників Христових
Після зішестя Святого Духа апостоли кожного року святкували день П’ятидесятниці і заповідали згадувати його всім християнам заради зішестя Святого Духа. В апостольських постановах є пряма заповідь святкувати П’ятидесятницю: «Через десять днів після Вознесіння буває п’ятдесятий день від першого дня Господнього (Пасхи); цей день нехай буде великим святом. Бо в третю годину цього дня Господь Ісус Христос послав дар Святого Духа». В ІV столітті в Євсевія Кесарійського, в святого Василія Великого, Григорія Богослова, Григорія Нісського, Єпифанія та Іоана Золотоустого, також у блаженного Августина часто зустрічається згадування свята зішестя Святого Духа під назвою П’ятидесятниці. Існує передання, що на місці зішестя Святого Духа на апостолів був перший християнський храм, який в ІV столітті оновлений рівноапостольною Оленою.
В Православній Церкві існує благочестивий звичай прикрашати в свято П’ятидесятниці храми Божі і житла зеленим віттям, травами та квітами. Ця традиція ймовірно походить ще від старозавітної Церкви де все прикрашалось також квітами та зеленню. В той період, коли святкувалась старозавітна П’ятидесятниця в Палестині закінчувались жнива і тому євреї приносили до своїх храмів перші плоди. І в свято християнської П’ятидесятниці віття та квіти приносяться до храму як початки Богові від весни, які оновлюються силою Духа Творця. Символічно ці квіти і зелень вказують на духовне процвітання Церкви Христової.
«Юдеї, прикрашаючи кущі листям і плодами, – говорить Григорій Нісський, цим самим зображали новозавітну Церкву, яка проросла після закону». Також є свідчення, що на спомин про явлення Бога Аврааму у вигляді трьох подорожуючих біля Мамврійського дуба християни в день Святої Тройці прикрашають храми віттям дерев і зеленою травою, для того, щоб прибраний храм зображав той Мамврійський дуб і кущ Авраама, де колись явився Триєдиний Бог.
Особливість святкування дня П’ятидесятниця та Пресвятої Тройці полягає в тому, що після Божественної літургії відразу додається і Троїцька вечірня з колінопреклоненими молитвами. Ці три молитви святого Василія Великого читає настоятель храму стоячи на колінах в царських вратах обличчям до народу, який також стоїть під час читання цих молитов на колінах. Церква цими молитвами смиренно молиться до Господа, Який послав Святого Духа на святих учеників і апостолів, освятити тих хто живе на землі і хто вже помер. Після цієї вечірні в Церкві знову відновлюються поклони, яких благочестиві християни не творили протягом всього пасхального періоду.
Під час цієї вечірні Церква вже починає особливе святкування на славу Пресвятого Духа. Але власне понеділок, другий день П’ятидесятниці називається Духовим днем. Назва цього дня походить від святих Отців, в повчаннях яких багато разів згадується день Духа Святого. Духів день є продовженням свята П’ятидесятниці і встановлений для того, щоб після поклоніння Пресвятій Тройці вознести особливе поклоніння Святому Духу
Напередодні Святої Тройці встановлена Церквою друга Вселенська поминальна батьківська субота, яку за звичай називають Троїцькою. Як і перша Вселенська батьківська субота, яка буває за тиждень до Великого посту, так і друга попереджає седмицею піст апостольський, або як в народі говорять «петрівку». В суботу Троїцьку перед днем П’ятидесятниці Церква закликає нас, від часів апостольських, звершувати поминання всіх від віку померлих благочестивих праотців, отців братів і сестер наших, тому що в день П’ятидесятниці відбулося викуплення світу освятительно-дієвою силою животворчого Пресвятого Духа, яка благодатно і спасительно простягається на тих, хто живе і тих, які вже померли.
Із стародавніх часів наші православні співвітчизники шанували поминальну суботу і приходили до храму, щоб звершити молитву за померлих родичів. Це особливе молитвослов’я за померлих знаходить своє продовження у вже згадуваних колінопреклонних молитвах під час Троїцької вечірні. В одній із них ми молимось: «Упокой Господи, душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братів наших, та інших наших родичів за плоттю, і всіх своїх у вірі, за яких і пам’ять творимо нині».
Через тиждень після П’ятидесятниці розпочинається Петрів піст, який цього року триватиме з 20 червня по 11 липня.
В іконографічній традиції старозавітна Тройця зображається у вигляді трьох подорожуючих ангелів, які явились Аврааму біля Мамврійського дуба. Новозавітна традиція зображає Святу Тройцю у вигляді Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого у вигляді голуба. Такий іконопис не вносить змін у вчення про Пресвяту Тройцю, особливо про рівність Її трьох Осіб.