Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, на другий день після П’ятидесятниці, ми особливо вшановуємо Бога Духа Святого – третю Особу Пресвятої Трійці.
Вшановуючи Його, ми найперше маємо нагадати, що Святий Дух є не безособовою силою чи дією, але в усьому рівною Отцю і Сину за божественними властивостями Особою Святої Тройці. І для того щоби краще наблизитися до розуміння цієї істини, можемо використати те свідчення, яке маємо зі Священного Писання, а саме – що людина сотворена за образом Божим (Бут. 1:27). Завдяки цьому, маючи пізнання про самих себе, ми, як люди, можемо дещо, хоча і не у повноті та недосконало, сказати про Бога – так само, як дивлячись на якесь зображення ми можемо судити про вигляд та властивості того, що воно зображає.
Кожен з нас є унікальною, неповторною особою. І хоча за зовнішністю можна знайти подібність між людьми, особливо яскраво виявлену, коли йдеться про близнюків, однак всі погодяться з тим, що немає двох абсолютно однакових людей. При чому найперше ця відмінність стосується внутрішнього, духовного світу кожної людини.
Разом з тим є сукупність проявів та ознак, які дозволяють кожну людину визначити саме як ту, яка належить до людського роду, вирізнивши її серед усього іншого світу, живої та неживої природи. Цю спільність між усіма людьми, яка властива усім нам, іменуємо природою людською.
Отже коли йдеться про природу, то йдеться про однакове, спільне, загальне для всіх, хто має цю природу. А коли йдеться про особистість людську – йдеться про вільно-розумну істоту, унікальну, неповторну, яка виявляє цю спільну природу в конкретності буття, у часі та просторі, володіючи нею.
Розуміючи все це на нашому власному прикладі, ми можемо краще зрозуміти те одкровення, яке маємо про Бога, як єдиного у божественній природі, але троїчного в Особах. Кожна людина має спільну, єдину природу з усіма іншими людьми, маючи єдине джерело свого походження – сотвореного Богом Адама. Водночас кожна людина є неповторною особистістю, яка володіє цією природою, використовує її властивості, фізичні та духовні.
Бог має єдину божественну природу, недосяжну для повноти нашого пізнання і розуміння, і всі властивості цієї природи, про які знаємо з Одкровення Божого, – духовність, тобто відсутність будь-якої матеріальності, вічність, всемогутність, всюдиприсутність, благість та вседосконала довершеність – однаковою та рівною мірою властиві усім трьом Особам, Отцю, Сину і Святому Духу.
По божеству Вони нічим не відрізняються, маючи розрізнення лише за особистісними, іпостасними властивостями. Отець є ненародженим та є єдиною причиною Сина і Духа Святого. Син предвічно народжується від Отця, а Дух Святий – предвічно ісходить від Отця. При цьому, як знаходимо пояснення у святих отців, вживаючи слова «народжується» та «ісходить», ми лише свідчимо те, що сказано про Сина і Святого Духа в Писанні, у Божественному Одкровенні. Ми не можемо проникнути розумом в те, чим у сутності та повноті своїй є предвічне народження чи предвічне ісходження, але свідчимо, що одне відрізняється від іншого – бо не двоє народжуються і не двоє ісходять, але і одне, й інше мають свій початок від Отця.
Отже, Дух Святий є Бог, у всіх природніх якостях і властивостях рівний Отцю і Сину, єдиний з Ними у божестві, а водночас є унікальною Особою, з якою можливі та необхідні особисті відносини.
Тому, знаючи все це з Божественного Одкровення і вчення Церкви, знову і знову маємо підкреслити – Дух Святий не є якоюсь безособовою силою чи проявом. Наприклад, стихії та явища, як вітер, хвилі морські, тепло, світло – ось це і подібне до цього є безособовими проявами сили і дії. І хоча прояви їхні є реальними та видимими за наслідками, самі в собі вони не мають ані волі, ані почуттів, тому з ними не можливе особистісне спілкування. А до Духа Святого ми звертаємося як до Божественної Особи, сила і дія Якої подає і засвоює нам усе, що з волі Отця звершив Син заради нашого спасіння.
Тому Його, Царя Небесного, Утішителя, Духа істини, ми просимо прийти і вселитися в нас, очистити від усякої скверни і спасти.
Дія Духа Святого є таємничою, містичною, але виявляється вона в реальних, видимих плодах. Як саме звершується ця дія – ми не можемо сказати, бо як свідчить апостол Павло у Першому посланні до Коринфян «Божого ніхто не знає, крім Духа Божого» (1 Кор. 2:11). Тому і у Євангелії сказано: «Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде» (Ін 3:8). Однак те, що плоди дії Духа Святого є справжні, видимі – безсумнівно і ясно засвідчується і Писанням, і досвідом християнського життя.
Найпершим плодом Духа Святого є сама можливість віри в Бога, віри в Господа Ісуса Христа, Сина Божого і Спасителя. Адже як свідчить апостол Павло у Першому посланні до Коринфян: «Ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого» (1 Кор. 12:3). Тож коли ми віримо і свідчимо, що Ісус є воістину Христос і Господь, Син Божий і Син Людський, Спаситель Світу, то це не є плід нашої уяви, мудрості чи досвіду, але плід дії Духа Святого, яка впливає на наші природні сили та здібності, приводячи до віри і пізнання Божественного Одкровення.
Через Духа Святого ми маємо можливість молитви до Бога та отримуємо те, що просимо на благо, як про це каже той же апостол у Посланні до Римлян: «Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними» (Рим. 8:26).
Також багато інших плодів є від Духа Святого у тих, хто приймає Його, про що ми чули з сьогоднішнього читання Послання апостола Павла до Ефесян, «бо плід Духа є у всякій доброті, праведності та істині» (Еф. 5:9). Ці плоди апостол докладно перелічує у Посланні до Галатів, кажучи: «Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість. На таких нема закону» (Гал 5:22-23).
Слід підкреслити важливість цієї істини, що всі прояви любові, внутрішній мир, прояви віри і добра – все це в людині є не саме собою, але походить від Бога, як Творця людини та є плодами дії Духа Святого. Так є навіть тоді, коли людина не вірить в Бога, заперечує Його буття, хоча у такому випадку ніколи людина в добрі не може досягти повноти та досконалості. Бо дихання Духа Святого є в самій нашій людській природі, як сказано про це у книзі Буття: «Створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою» (Бут 2:7). Це дихання життя є особливою таємничою присутністю божественної благодаті в природі людини, через що вона відрізняється від усіх інших творінь і тому лише про неї одну сказано, що вона сотворена на образ Божий.
Дорогі брати і сестри!
Ми звикли до того, що маємо життєві сили, здатності тілесні та прояви буття духовного. Щодня, щомиті ми вживаємо дихання, б’ється наше серце, поживні речовини кров розносить по всьому тілу. Так само щомиті ми маємо ті чи інші думки, користуємося розумом, волею, почуттями. Все це настільки звичне для кожної людини, що здається, ніби ці якості та властивості існують самі собою. Однак це не так! Насправді, як засвідчив апостол Павло перед афінським Ареопагом, Бог дає «усьому життя i дихання‚ i все. […] бо ми Ним живемо‚ i рухаємось‚ i існуємо» (Діян. 17:25,28). Не самі собою живемо, але Ним, Богом, тією енергією, дією божественної благодаті, яка є від Отця, подається через Сина і засвоюється нам Духом Святим.
Тож без Бога, віддаляючись від Нього, ми лише марнуємо – як блудний син змарнував взяте від батька. І лише повертаючись до Бога, ми отримуємо відновлення того, що постійно втрачаємо через дію гріха в нас – отримуємо повноту життя від Джерела Життя.
Тому для кожного з нас життєво необхідним є чути заклик апостола Павла: «Наповнюйтеся Духом, повчаючи самі себе псалмами та славословленнями i піснеспівами духовними, співаючи i прославляючи в серцях ваших Господа» (Еф. 5:18-19). Бо якщо гріхами своїми будемо відганяти від себе благодать Святого Духа, то уподібнимося до тих, хто втрачає здатність дихати і у кого перестає битися серце – тобто будемо по видимому ще існуючими в цьому світі, але насправді – близькими до смерті.
Тож у цей день, коли ми разом зі всією Христовою Церквою особливо вшановуємо і прославляємо Святого Духа, як і у всі інші дні нашого земного життя, просімо з вірою: «Царю Небесний, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси душі наші!» І за вірою нашою, за благоволінням Небесного Отця і за обітницею Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа, нехай благодать Всесвятого Духа перебуває з усіма нами!
Амінь!
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній