Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Всіх вас сердечно вітаю зі святом Покрова Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, а також із Днем захисників України.
Вшанування Покрова Богородиці має подвійне походження – історичне та богословське. Історія встановлення свята пов’язана з подією чудесного визволення Константинополя від нашестя ворогів, а внутрішній зміст шанування Покрова Богородиці походить від богословського осмислення подвигу молитви та смирення Пречистої Діви Марії.
З передання відомо, що особливе явлення Божої Матері сталося у Влахернському храмі Царгорода під час Всенічного бдіння, «о четвертій годині ночі», тобто за чотири години після заходу сонця, що означає приблизно 11-ту годину вечора за нашим ліком часу. Явлення це побачили святий Андрій Юродивий та його ученик Епіфаній.
Як розповідається у житії святого Андрія, він разом з великою кількістю народу перебував на молитві у Влахернському храмі, знаменитому тим, що в ньому зберігалася Риза Пресвятої Богородиці, а тому він вважався головним Богородичним храмом столиці Східної Римської імперії. Спонуканням до такого велелюдного зібрання було те, що Царгород опинився перед загрозою раптового нападу ворогів у той час, коли військо перебувало у поході. Відтак місто виявилося фактично беззахисним перед супротивниками і єдиною надією залишалося уповання на милість Божу і заступництво святих.
Наприкінці Всенічного бдіння Андрій Юродивий побачив величне видіння – від вівтарної частини храму на висоті явилася Божа Матір, Яку обабіч супроводили святі пророк Іоан Предтеча, Її родич, та апостол Іоан Богослов, названий Її сином, а також сонми ангелів та святих. Пречиста Діва довго молилася зі сльозами, а потім зняла зі Своєї голови мафорій чи омофор, тобто верхнє покривало, і розпростерла його над народом. Від цього покрову виходило сяйво, подібне до сяйва сонячного та сполоху блискавки.
Святий Андрій був вражений видінням та спитав ученика свого Епіфанія: «Чи бачиш, брате, Царицю і Владичицю всіх, Яка молиться за весь світ?» «Бачу, святий отче, і вжахаюся» – відповів учень. Після цього Богородиця у видінні відійшла, але святий Андрій відчув, що особлива сила божественної благодаті, яка супроводжувала подію, залишалася над молільниками.
Невдовзі вороги відступили від Константинополя, бувши вражені та налякані бурею, яка раптово здійнялася на морі та розбила і розкидала багато їхніх кораблів. Відтак місто, хоча і без допомоги війська, завдяки заступництву Пресвятої Діви було врятоване.
З Царгороду шанування заступництва Богородиці та прославлення Її чесного Покрова поширилося на Київську державу в часи після Хрещення Руси, а встановлення особливого святкування в наших землях дослідники пов’язують з іменем великого князя Київського Володимира Мономаха та Печерським монастирем.
Від того давнього часу свято Покрова Богородиці, в якому Вона прославляється як незмінна тепла молитвениця за вірних та весь світ, а також як заступниця і захисниця, до Якої за допомогою звертаються всі потребуючі, міцно утвердилося в нашій Церкві Руси-України. З особливою повагою до нього ставилися українські козаки, маючи завжди на Січі головним своїм храмом Покровську церкву. Відтак в українській церковній та суспільній традиції шанування Богородиці-Захисниці переплелося з пошаною до козаків, як борців за свободу і віру православну. Цей зв’язок видимим чином відобразився у особливому типі ікон свята, який названо «Козацька Покрова», де під розпростертим омофором Пречистої Діви зображуються схилені у молитві ієрархи, гетьмани та козаки.
Буремні події боротьби за свободу України, якими було наповнене ХХ століття, оновили цей історичний і духовний зв’язок з давньою княжою Київською державою та козацькою Україною. Через шанування Покрову Богородиці борці за Українську самостійну соборну державу стверджували спадкоємність своєї справи із попередніми поколіннями та відданість українських патріотів Церкві Христовій, на противагу войовничим атеїстам-більшовикам та неоязичникам-нацистам.
А з початком неоголошеної, але цілком реальної, хоча і гібридної війни Росії проти України, образ Богородиці-Захисниці, Її святий Покров, та глибока історична традиція його пошанування нашим народом, набули нового звучання. Саме тому на день Покрова Пресвятої Богородиці було встановлене і державне свято на честь захисників та захисниць України – як усіх тих, хто в різні епохи боронив землю і державу нашу від чужинців, так особливо наших воїнів, добровольців, ветеранів і волонтерів, які зараз обороняють Батьківщину від російського агресора.
Дорогі брати і сестри!
Зробивши огляд історичних подій, пов’язаних зі святом, перейдемо до роздумів над тим, яких духовних істин воно може нас навчити.
Ми часто, майже за кожним богослужінням, співаємо кондак Богородиці, який починається словами «Непереможній Воєводі…», або слов’янською мовою «Взбранной Воєводі…». Цим ми засвідчуємо шанування Божої Матері як войовничої провідниці для святих і всіх вірних. Вона, як звитяжний воїн та хоробрий воєначальник, іде попереду в боротьбі зі злом, Своїм прикладом та молитвою надихаючи всіх, хто вшановує Її.
Але якщо сила воїнів є у тілесній міцності та у зброї, яку вони мають, то сила і звитяга Пречистої Діви походить від Її смирення перед Богом. І саме як символ смирення ми бачимо Її чесний омофор, Покров з Її голови, який став незборимим щитом, що захищає вірних.
Чи можна уявити собі щось більш невідповідне для захисту від стріл і мечів, для використання в якості щита, ніж покривало з голови Діви? Воно не має ані міцності, ані здатності саме собою зупинити зброю. Однак з Писання ми знаємо, що покривання голови, особливо для жінок, віддавна було символом скромності, стриманості та смирення. І Пречиста Діва, добровільно присвятивши всю Себе служінню Богові, виконанню Його волі, через упокорення і терпіння, через подолання душевних страждань, подібних до меча, який пробиває тіло – досягла перемоги. І як Матір Сина Божого, як співслужительниця нашого спасіння, Діва Марія досягла найвищої святості, тому і шанується, як чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів.
Тож коли ми шануємо Покров Пресвятої Богородиці, тим самим прославляємо ми переможне смирення, спасительне упокорення перед Богом, сила Якого «виявляється в немочі» (2 Кор.12:9). А символ смирення, Покров, стає знаком непереможного і незборимого божественного захисту.
Пам’ятаєте розповідь Писання, як Господь готував Гедеона до боротьби з мадіанитянами, наказавши відібрати мале число воїнів для битви, щоби коли досягнуть вони перемоги, то не могли сказати, що здобули її завдяки власній силі чи перевазі? Так само Бог зміцнив юнака Давида, який одним ударом із пращі повалив могутнього Голіафа, що видавався для всіх нездоланним.
Отак і Діва Марія через видіння у Влахенському храмі надихнула вірних, показуючи, що і безсилий здатний перемагати, і нечисленні – протистояти великому війську, коли вони покладаються на Бога. І Сама Пресвята Владичиця показала приклад, що нам слід робити задля перемоги над видимими і невидимими ворогами – молитися Богові. Бо у видінні, яке бачив святий Андрій, Христа ради юродивий, Пречиста Діва явилася у храмі, в час богослужіння та Сама довго зі сльозами молилася Богові, і лише після цього простерла Свій омофор над вірними. Тож і нас цей приклад навчає не занедбувати молитву та богослужіння, знаючи, яку велику силу вони мають і яку виняткову духовну користь приносять.
«Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо» (Пс. 19:8-9) – такі слова Псалмоспівця нехай стверджують нас, дорогі брати і сестри, у смиренні перед Богом, у молитві та у надії на заступництво Пресвятої Богородиці. І якими б сильними не здавалися вороги добра і правди – вони неодмінно будуть переможені. Бо над тими, хто захищає істину, завжди простертий Покров Божої Матері, Яка не перестає молитися за всіх, хто потребує захисту та заступництва.
І ми, дорогі брати і сестри, усвідомлюючи нашу неміч, перебуваючи у скорботі і випробуваннях війни через нашестя чужинців на нашу землю, маючи надію на божественний благодатний захист, з розчуленим серцем і вірою будемо повторювати молитву до Пречистої Діви: «Радуйся, радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором!»
Пресвята Богородице, допомагай нам! Пресвята Владичице, просвіти нас світлом Сина Твого і спаси нас! Амінь.