Протягом багатьох віків тихо ніс свої води Йордан від підніжжя гори Хермон до Мертвого моря. Саме на його берегах йшов процес закінчення Старого та початку Нового Завітів, закінчувалися часи пророків і наставали часи апостольські.
За три десятиліття до цих подій біля Хеврону, що розміщувався на південь від Єрусалиму, в сім’ї благочестивого подружжя, яке до глибокої старості було залишене без утіхи мати дітей, нарешті народжується дитя Іоан. Будучи сином священика Захарії, який був із роду Аарона та Єлизавети – з роду царя Давида, Іоан Хреститель був родичем Господа Ісуса Христа та народився на шість місяців швидше за Нього.
По милості Божій він уникає смерті серед тисяч вбитих дітей у Вифлиємі та його околицях, втікаючи з матір’ю в пустелю. Там Святий Іоан і виріс, готуючи себе до великого служіння строгим життям: постом і молитвою. Одежа його була з верблюжої шерсті, а за їжу були акриди та мед диких бджіл. Він залишався пустинножителем допоки Господь не покликав його в тридцятирічному віці на береги Йордану для проповіді єврейському народу.
Святий Іоан переважно проповідував вздовж Йордану в тій частині русла ріки, що була найближче до Єрусалиму, біля її витоків до Мертвого моря. В ті місця у великій кількості сходився народ для обряду поринання у води ріки Йордану, яка здавна вважалася межею Святої Землі. Коли поганин приєднувався до старозавітної Церкви, над ним здійснювали обряд обмивання. Іоан вимагав також цього і від юдеїв, на знак того, щоб вони народилися для нового життя. Тому його називали «Хаматвілом» – Хрестителем. Багатьом юдеям це не подобалося, бо вони вважали себе народом Божим, вищим серед усі народи. «Не народження робить синами Завіту, а вірність заповідям Божим» – навчав Святий Предтеча.
Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє обмивання, люди повинні були очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Євагелії. Іван Хреститель вимагав переоцінки всього життя і докоряв за легковажність тим, хто думав, що самого обряду хрещення достатньо для прощення гріхів. Перед Іоановим хрещенням люди сповідували свої гріхи. За свідченнями Йосипа Флавія, він навчав людей вести «чистий спосіб життя, бути справедливими один до одного і шанобливими до Предвічного». Іоан Хреститель говорив не про ритуали, а передусім про моральний обов’язок: «У кого дві сорочки – нехай дасть убогому; а хто має їжу – нехай робить так же».
Святий Іоан Предтеча, проповідуючи та хрестячи народ, мав своїх послідовників – учнів. Відомі імена лише двох його учнів: Андрій з Вифсаїди та Іоан – син Заведеїв. Вплив Предтечі постійно зростав і дуже стривожився цар Ірод і Синедріон. І були відряджені старійшини спитатися Івана: «Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Він відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів» (Ів. 1, 22-23). На запитання «Чому ж ти хрестиш?» вони почули відповідь повну покори та віри, яка чітко визначила покликання Іоана як Предтечі Хреста: «Я водою хрещу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте. Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв’язати ремінця від взуття Його я негідний» (Ів. 1, 26-27).
Слухаючи Предтечу, народ постійно перебував у очікуванні: багатьом було відомо, що Спаситель тривалий час перебував невпізнаним, тому слова Івана: «Він стоїть серед вас» заставляли серця прискорено битися. І в цей час серед юрби на березі з’явився Чоловік із Назарету, який разом зі всіма готувався прийняти хрещення від Іоана.
Хрещенням Спасителя Пророк Іоан завершив своє пророче служіння. Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього. Пророк Божий відкрито викривав царя Ірода за те, що той, залишивши законну дружину – дочку аравійського царя Арефи, беззаконно жив із Іродіадою, дружиною свого брата Филипа. За це він невдовзі й постраждав: Ірод (правитель Галилеї, син царя Ірода Великого) наказав посадити Пророка Іоана Хрестителя до в’язниці. У свій день народження Ірод Антипа влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Саломея, дочка Іродіади, своїм танцем під час бенкету догодила Іродові та гостям й цар обіцяв їй дати все, чого тільки вона попросить, навіть половину свого царства (Мр. 6, 23). Дівчина, за намовою матері, попросила принести їй на блюді голову Іоана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам поважав і слухався (Мр. 6: 20). Боявся він і народу, який любив свого Предтечу. Дуже засмучений від такого прохання, він, однак, не зміг порушити дану ним при гостях присягу й послав вбивцю в темницю, який відтяв Іоану голову, віддав її Саломеї, а та віднесла голову матері (Мр. 6, 25-28).
Благочестива Іоанна, дружина домоправителя Ірода Хузи, поховала святу голову Іоана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Іоана Хрестителя взяли і тієї ж ночі поховали його учні.
Суд Божий не оминув Ірода, Іродіаду і Саломею ще при їхньому земному житті. Саломея, переходячи взимку річку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її шию і врешті перерізав горло. Мертве тіло пішло під лід і його не було знайдено, а голову принесли Іроду й Іродіаді, як колись принесли їм голову Святого Іоана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Гая Калігули та був разом із Іродіадою засланий в ув’язнення.
Життя Іоана Предтечі – це безперервний ланцюг жертовності. Він проповідував словом науки, яке до нього ніхто не виголошував: про хрещення і покаяння, про наближення небесного царства, рівняв дорогу для Месії Спасителя. Також він навчав, проповідував, хрестив, викривав, відстоював справедливість. Його життя – це безперервна жертва, за Христа і Христову науку.
Святий Іоан Хреститель своїми вчинками навчає нас не боятися говорити правду. Його коротке життя спалахнуло яскравою зіркою на видноколі старозавітної темряви, щоб вказати шлях до спасіння: «Сьогодні світильник Світла, немов ясна зірниця, підготовляє шлях до Бога Слова». Амінь.
прот. Іван Лавришин