В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Народ, що сидів у темряві побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло (Мф. 4, 16), – так апостол і євангеліст Матфей, передаючи слова святого пророка Ісаї, зображує стан людей – віруючих і невіруючих. Богонатхненний Пророк передбачив благодатну дію проповіді Ісуса Христа, від якої серця всіх що з вірою слухають осяваються невимовним благодатним світлом і всяка темрява проганяється. Завулонова земля і земля Нефалимова, куди Господь прийшов після Свого Хрещення і сорокаденного спокушення, лежали поблизу з землями язичницькими, а тому і перейняли від своїх сусідів, що жили на них багато язичницьких звичаїв та переконань. З явленням Христа Спасителя цей язичницький морок був розсіяний, і люди побачили велике світло.
Для нас з цієї євангельської розповіді відкривається та непорушна істина, що не віруючі в Христа знаходяться в темряві, а віруючі бачать світло. Не віруючі в Христа люди всіх часів сидять у темряві, роблять помилки і охоплюються всілякими пороками. Вони не відають необхідних для спасіння істин, а тому їхнє життя і сповнене нечестя і беззаконня. Вони не знають істинного Бога, обоготворили всяку бездушну тварину, свій розум, свої знання, самих себе. Вони не знають походження і гідності людини, не знають, яке призначення її в цьому житті і яке – в майбутньому, не знають і шляху до досягнення сього призначення.
Не відаючи і не бачачи того, що потрібно людині для теперішнього та майбутнього життя, вони тому й живуть так, ніби то й не мали розумної безсмертної душі, віддаються порокам, маючи помилкове поняття про благочестя; іноді ж і самі пороки і пристрасті виправдовують і дію їх вважають за явище нормальне.
І звичайно, такий стан людини є справжня духовна темрява і тінь смертна, бо душа може просвічуватися і жити тільки через пізнання істинного Бога і через наближення до Нього вірою, надією і любов’ю.
Навпаки, євангельська проповідь, або вчення Ісуса Христа, є істинне світло для нашої душі. Хто з вірою слухає євангельське вчення, той бачить велике світло, за словом Писання. Вчення Христове відкриває нам все, що необхідно людині знати для свого спасіння. Воно показує, що людина створена за образом Божим для того, щоб благочестивим і доброчесним життям служити Богу, прославляти Його, через це сподобляючись благовоління Божого, і як останньої мети досягати вічного спасіння в небесних оселях.
Людина згрішила, накликала на себе гнів Божий і піддався вічному осуду, зробившись не здатною пізнавати Бога і виконувати Його святу волю. Милосердний же Господь спершу обіцяв, а потім послав у світ Єдинородного Свого Сина Ісуса Христа, щоб навчити людей істинному знанню про Бога і про спасіння їх через віру в Нього, Викупителя і Спасителя світу. І Він Своїми стражданнями і хресною смертю, звершеною за гріхи світу, задовольнив правосуддя Боже і примирив нас з Отцем Небесним, відкрив нам шлях до вічного життя.
Все в книгах Нового Завіту розкривається ясно. Хто з вірою слухає це вченням, той бачить благодатне світло, пізнає Бога Отця і Господа Ісуса Христа і Духа Святого, бачить своє призначення – у вічному житті – і шляху до досягнення цієї мети: через віру в Ісуса Христа і через виконання Його заповідей. Слідуючи своєму призначенню, він намагається віддалятися від пороків і удосконалювати себе в чеснотах, виконуючи заповіді Христові. Хто так живе, той не помиляється, але, як при денному світлі, бачить шлях до Небесної Вітчизни і йде по ньому. При світлі вчення Христового він ясно розрізняє розпуття, що ведуть до погибелі, і намагається віддалитися від них, завжди тримаючись шляху, яким ішов Сам Спаситель, до якого Він і тепер всіх кличе, кажучи: Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною (Мф. 16, 24).
Дорогі браття і сестри, ми з вами просвічені світлом вчення Христового, але треба остерігатися того, щоб, і пізнавши правила і норми християнського життя, ми не стали в житті своєму такими, що не чинять за духом Христового вчення. Ми повинні так мислити, відчувати, говорити і чинити, як відчував, говорив і чинив Сам Господь, як Він наказав і нам в Святому Своєму Євангелії, щоб невіруючі не докоряли нам, що живемо ми не за вірою. Бо віра без діла мертва (Як. 2, 20). А тому повинні ми намагатися, щоб віра наша супроводжувалася добрими ділами. Якщо у нас допускаються ворожнеча, наклепи, ненависть, зло, обман, крадіжка, то наша віра помилкова, а не справжня. Будемо завжди віру свою підтверджувати добрими ділами, щоб таким чином виконати вічний завіт Христовий: Так нехай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого, Небесного (Мф. 5, 16). Амінь.
архімандрит Кирил (Павлов)
переклад з російської прот. Миколай Капітула