«Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме
на себе хрест свій і йде слідом за Мною» (Мт. 8,34)
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Сьогодні, дорогі у христі браття і сестри, свята Церква перед нашими очами посеред храму, увінчаного квітами ставить чесний животворящий Хрест Господній. Сьогоднішня неділя називається Хрестопоклонна, яка є мов тим цілющим, довгоочікуваним оазисом в спекотному великопісному ході. «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо!» Хрест Христовий – це найголовніше, саме таємниче, саме незбагненне свідоцтво Любові Божої. «Так бо полюбив Бог світ, що і Сина Свого Єдинородного віддав, щоб кожен хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3, 16).
Все земне життя Спасителя, від Вифлеємських ясел і до славного Вознесіння має відкупительне значення. Але Хресна Жертва – це головна подія викуплення. «Він гріхи наші Сам підніс тілом Своїм на дерево, – говорить ап. Петро, – щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви зцілилися» (1Петр. 2, 24).
«Світло Христове просвітлює всіх!» Це Світло сьогодні ллється з Хреста, на якому був розп’ятий наш Господь. І руки Його Любові, прибиті цвяхами людської ненависті, обіймають весь світ. «Отче, відпусти їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23, 34). Він – Творець усього світу, але цей світ Його до злочинців зарахував. І не знайшлося йому іншого місця, як тільки на Хресті між двома розбійниками. Апостол Павло говорить, що «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос вмер за нас» (Рим. 5, 8). Він «упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної» (Фил. 2, 8). І, здавалося б, що весь світ повинен чути мовчазне страждання Сина Божого на Голгофі. І в кожне серце має впасти крапля Його жертовної крові за мир. Адже «Він мучений був за гріхи і мучений за беззаконня наші; покарання задля нашого миру було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53, 5).
Але людина часто проходить мимо Христа! ЇЇ захоплює життєвий успіх, пошук нових насолод, бажання самоствердження. Вона намагається втекти від старості і хвороб. Людина вірить в свою праведність і безгрішність …. Людина хоче зайняти місце Бога.
Румунський старець о. Рафаїл (Нойка) говорить, що пекло – це відмова прийняти Бога. Бог є Життя, і якщо ми не приймаємо Його, ми не приймаємо Життя. Людина живе без Бога і вигукує: «Ну і що з того?» Вона ненавидить, краде, блудить, гнівається, обманює і дивується: «Ну і що? Ну і що з того? » І ось це «Ну і що?» – зауважує о. Рафаїл, – і є пекло!
“Якщо хто хоче іти за Мною, хай зречеться самого себе і візьме хрест свій і за Мною іде» (Мф. 16, 24). Скільки разів ми чули ці євангельські слова Спасителя. Але як непросто виконати їх на ділі! Але ж, по суті, в них міститься вся таємниця нашого спасіння. Взяти свій хрест, це значить прийняти всю біль, всю скорботу, всі випробування і спокуси, які надсилаються нам для нашого спасіння. «Хрест є воля, готова на будь-яку скорботу», – говорить преподобний Ісаак Сирін.
Скільки б ми не готувалися, біль завжди нас обпікає, але вона не повинна розчавити нас. Життєвий хрест, прикрашений намистом скорбот і страждань повинен навчити людину смиренному прийняттю волі Божої, а не змусити його нарікати і кидатися камінням в Небо. А зректися себе – це значить дати Богу головне місце в нашому серці.
Преподобний Іустин Сербський каже: «Якщо людина живе тільки для себе, то вона – не людина. Це лише одні уламки людини, які начищені до блиску, татуйована шкаралупа, одягнена в одяг землі, ходяча труна з глини». Великий Піст – це чудова можливість для кожного з нас розібрати ці духовні уламки нашої душі. Щоб наше серце перестало бути шкаралупою і труною, а стало схоже на прекрасну посудину, яка вміщає Божу благодать.
«Будьте святі, бо Я – святий», – говорить Господь (1 Пет. 1, 16). Людське життя призначене тільки для одного – для зустрічі з Богом! Тільки заради неї неспокійно стукає крихке живе людське серце. А Церква – це простір зустрічі людської душі з Богом.
Священномученик Ігнатій Богоносець говорить, що всім людям Церкви потрібно перебувати в «співзвуччі любові», співзвучними, як струни в арфі. У співзвучності любові прославляється Христос! Надзвичайно важливо, щоб у нас було це «співзвуччя любові», цей «тон єдності». Але це дуже непросте завдання. Диявол робить все, щоб перешкодити зустрічі людини з Богом і ближнім. Він робить все, щоб людина розтринькала, понівечила, спотворила своє життя. Щоб людина все своє безцінне життя звернула до землі, до плоті, до гріха. Щоб «погубила свого розуму красу», як каже преподобний Андрій Критський.
У святі дні Великого Посту Свята Церква постійно наголошує на тому, щоб наше серце зосередилося на баченні своїх гріхів, своїх вад, а не немочей ближніх. «Даруй мені бачити мої прогрішення і не засуджувати брата мого». Ці слова молитви преподобного Єфрема Сирина проводять нас через увесь піст.
У ці священні дні, наслідуймо Христа, який добровільно і терпеливо несе свій важкий хрест, щоб ми Його вірні діти, не засуджували свого ближнього, а жили у любові. Коли Він зміг стільки витерпіти задля нас, задля нашого спасіння, то чи ж ми не можемо дещо перетерпіти за Нього? Він терпів, щоб показати нам Свою Божу любов, тож покажімо Йому, що ми вдячні та з любови до Нього несімо наші хрести і терпіння. Робімо з наших хрестів дарунок любові для нашого Спасителя, бо це єдиний спосіб, яким можемо показати нашу відданість Йому. А Він, бачачи нашу вірну жертовну любов, зуміє віддячитися. Христос допоможе нам нести наші хрести і наші терпіння перемінить у розкіш. Він бо сам каже: « Ярмо бо моє любе і тягар мій легкий» (Мт. 11,30)
Амінь!