В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Всесвятая Богородице, в часі життя мого не остав мене, людському заступництву не довір мене, але сама заступи і помилуй мене. Такими словами молитви парастасу Церкви-Мати супроводжує свою дитину усопшу до вічної пристані Царства Небесного. Дорогі в Христі браття і сестри, як же мені, немічному, прославити Пресвяту Богородицю, яка так прославлена? Як мені оповісти про світло Тієї, яка сяє ясніше сонця? Свята Церква не може назвати перехід Матері Божої до свого Сина «смертю», а дивлячись на цю тайну, називає Успінням Пресвятої Богородиці.
У Візантійській Церкві це свято почали називати «Koimesis», тобто Успіння. Святий Іван Дамаскін в одній із трьох гомілій, присвячених Успінню Богородиці, говорить: «Якщо Твоя Пресвята і блаженна душа за законами природи покидає Твоє досконале і Пречисте тіло і Його за спільним законом покладають у гріб все ж Воно не лишається в смерті і не зазнає тління. І Сином Твоїм Господом нашим Тіло Твоє Богородице переставляється у краще і Божественніше місце проживання, яке не підлягає наслідкам гріха, а триває на безкінечні віки». Пресвята Богородиця не потребує наших похвал, Вона хоче наших щирих молитов, Вона бажає, щоб ми мали щире покаяння перед Її Сином Спасителем нашим і славили Його, але пам’ятаймо про те, що коли ми славимо Матір Господа нашого, цим ми сплітаємо вінець на небесах. Солодким є мед, поживним є хліб, що укріпляє людину, але немає нічого солодшого понад ім’я Матері Бога мого. Вона одушевляє мій розум, очаровує язик, слово – Вона Матір Слова. Нині, святкуючи священне і Божественне Успіння Пресвятої Богородиці, прийдіть і увійдемо на таємничу гору, що є вищою понад усі думки та речі життєві, і славмо безграничну силу Тієї, яка сподобилася прийняти в своє Святе лоно Спасителя світу, Який в успінні Матір Свою Богородицю привів до Отця Свого Небесного. Двері райські відкрилися і приймають Богоносну ниву, на котрій виросло дерево життя вічного, то є Христос, що дає життя вічне всім, що розгрішив непослух Єви і переміг смерть Адама. Нині одушевлений город Божий із земного Єрусалима перемінюється в Єрусалим Небесний. Сьогодні Успіння Тієї, що породила первенцем і єдинородним Того, котрий народжений раніше всякого творіння. Ложе Божественного воплочення Слова спочило в преславнім гробі, ніби в чертозі (весільній кімнаті ), і з нього переселилось в небесний чертог, щоби славно царствувати з Сином і Богом, залишивши гріб ложем для живучих на землі. Гріб Богородиці – це ложе, світліше від всякого ложа, це ложе сіяє не блиском золота, не чистотою срібла, не світлістю камінців, не шовковими тканинами, не золотом тканою одежею і багряницею, а Богосіяючим світлом Всесвятого Духа, той гріб – то ложе, красивіше Едема (раю). Твоє ложе, той гріб, важливіший від давньої скинії, тому що прийняв у собі мислений – розумний одушевлений, Богосвітлий світильник і живоносну трапезу, на котрій находились не хліби предложення, а хліби небесні, не вогонь матеріальний, а нематеріальний вогонь Божества. Гріб Богородиці святіший від Мойсеєвого кивота, тому що він містить у собі саму правду, він вмістив у собі чисту і золотовидну стамну (посудину), в котрій знаходилась небесна манна, вмістив одушевлену скрижаль (таблицю), в котрій пальцем Божим, Всесвятим Духом замкнене було воплочене Слово іпостасне, вмістив золоту кадильницю, котра видала вуголь Божества і наповнила пахучими ароматами все творіння.
Церква – це Маріам, нехай візьме в руки тимпани, нехай почнемо святкові пісні. Веселіться небеса і хмари видайте дощ радості, бо на хмарах дивним чином святі апостоли принесені Господом до Матері Його, бо Пресвята Богородиця перед своїм Успінням бажала ще раз побачити учнів Свого Сина, які почули Її слова: «Не тужіть, в своїм успінні не залишаю вас». Пресвята Богородиця являлась апостолам, дітям, старцям, століттями і по сьогодні Вона є з нами, не покинувши нас в своїм Успінні. Нехай заграють гуслі мисленими устами апостольськими, нехай звучать кімвали верховні богослови. Нехай восхваляють Богородицю ангели, нехай служать її усопшому святому тілу. Доньки єрусалимські, послідуйте за царицею, увійдіть з нею до Жениха і станьте праворуч Владики. Народе Божий! Піднеси очі твої, бо в Сіоні кивот Господа Бога сил. Станьмо довкола святійшого одра, заголосімо священними піснями. Радуйся, вибрана Матір’ю Бога нашого. Принесімо Матері Божій свою любов та дякуємо Сину Божому і Богові нашому за Його любов до роду людського бо Його є слава і держава з Безначальним Отцем і Животворящим Духом, нині завжди і навіки віків. Амінь.