У притчі описана людина, якій просто пощастило, проте через свою захланність, -  він втрачає все. Чоловік розбагатів в одну мить, – але це багатство призвело його до загибелі. Задумаймося, дорогі брати і сестри, як би ми поступили, коли б осягнули багатство несподівано? Якими б були наші дії? Бути багатим – це проблема? Проаналізуймо обставини у житті цього чоловіка. Він розбагатів через те що погодні умови були сприятливими і земля дала хороший плід. Тобто, в якісь нечесності чи несправедливості, ми його звинувачувати не можемо, бо розбагатів він через чудо, – Бог дав йому все і одразу. І тут немає нічого поганого, як бачимо, наш Небесний Отець кожен день старається нам дати все, що є для нас необхідним, а, іноді, навіть і більше. Бог не осудив його через багатство, бо Сам йому його подарував. В чому ж тоді причина? Пам’ятаймо, дорогі брати і сестри, що багатство – це лише додаток, воно не дає життя людині. Господь є тим, хто дає життя, і попри це життя додаються матеріальні блага для задоволення матеріальних потреб людини. Господь є всім, тому і дає все, але основна думка полягає в тому, щоб не закритись у своєму егоїзмі, як цей чоловік. «І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись», – чоловік, привласнивши все, – одразу ж бідніє духовно. Він вже не бачить у своєму житті Бога, ближнього та життя після смерті. Його зваблює спокуса, і він думає, що це багатство забезпечить йому все. Саме ця самовпевненість часто засліплює людину у повсякденному житті і вона себе відчуває господарем свого життя. Потрібно пам’ятати, що все у цьому житті проминає, єдиним, хто є постійним і вічним – є Господь. На Ньому потрібно будувати своє життя, і у Ньому потрібно збагачуватись. Багач ставить собі запитання «що мені робити?», в якому є надзвичайна глибина, бо замість того, щоб подякувати Богу за врожай, він думає лише за себе. Життя людини залежить від правильного розпорядження всім, що вона має: потрібно вміти поділитися з ближнім, а не нагромаджувати все собі. В сучасному світі, хто б це не був, чи багатий чи бідний – всі переживають за своє майно. Хтось радіє, бо будує свій капітал на чужому горі, а хтось плаче бо втратив все. Той же, хто має багато теж не радіє, бо може втратити все в один момент. А хтось здобуває все чесним шляхом. Ось так переважно живуть багато людей.

Чому саме цей чоловік є безумним? Він нічого ж не зробив лихого, щоб бути так названим: врожай отримав завдяки благословенню Божому та клопіткій праці, він просто журиться, як зберегти цей врожай неушкодженим. У чому ж тоді полягає ця безумність? Вона полягає, дорогі брати і сестри, в збиранні для себе, у піклуванні лише про себе та егоїстичній впевненості у завтрашньому дні.

Якою має бути реакція насправді на великий врожай? Перш за все, це мати бути вдячність Богові та допомога ближньому. Це мала бути вдячність Богові та допомога ближньому, а саме нагодувати голодних та творити милосердя, працювати та багатіти у Бога. І тоді, напевно що, Господь б звернувся до багача словами з іншої притчі: «Гаразд, добрий і вірний рабе»(Мф.25:23), - а не «безумний». Це безумство полягає у засліпленні земними благами свого життя, намаганні цілковито забезпечити матеріальними благами себе чи близьких на ціле життя. “Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь, бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте.  Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам”. (Лк.12, 29-31). “Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше” (Мф.6, 20-21).Безумною є людина, яка живе, щоб лише зберігати земні блага і нагромаджувати їх, адже всяке зловживання є гріхом.

Багатий не той, хто багато має, а хто вміє ділитись з іншим. На прикладі святого Миколая, єпископа доброчинця, бачимо, як Божі дари можуть бути використанні для добра інших, і земне щастя буде мати продовження на цілу вічність. Саме зараз, у час Різдвяного посту, йдучи цією дорогою до ясел новонародженого Ісуса, маємо чудову нагоду для творення добрих діл, щоб підтримати потребуючих. Оскільки: “ніщо не робить людину так подібною до Бога, як добрі справи” (Св. Григорій Богослов, Слово 14).

“Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє”(Лк.12:21), - кожен день перед людиною постає вибір, як їй себе повести. Але пам’ятаймо, що від нашого вибору залежить все, бо «де скарб ваш там буде і ваше серце»(Лк.12:34). Багатіти в Бога, збирати скарб на небі означає віддати своє життя в руки Творця. Не замінювати його багатством чи іншими земними благами. Якщо бути егоїстом протягом всього земного життя, і збирати все лише для себе, забезпечувати себе, жити без Бога то автоматично людина сама позбавляє себе життя. Адже чоловік думав лише про себе і плани його були не на користь йому, а на погибель. Спасіння наше полягає у щоденній праці, а не накопиченні різних благ на один раз. Апостол Яків каже: «Ви, якi не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потiм зникає. Замiсть того, щоб вам говорити: «Коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше.  Ви ж нині хвалитесь у гордощах ваших; всяка така похвальба є зло».(Як.4, 14-15). У сучасному житті, кожен наш день повинен бути кроком до наближенням з Богом. Пригадаймо собі, які останні вчинки наблизили нас до Бога, а які віддалили? Що ми робимо протягом дня, що наближує нас до нашого Творця? Але ні в якому разі задумавшись не потрібно розчаровуватись в собі, тому що змінювати своє життя ніколи не є пізно. Потрібно просто задуматись над своїм життям цілковито, що ми робимо: мріємо, переживаємо, чи покладаємо ми надію лише на себе. Щоб уникнути такого заблудження у своєму житті потрібно спілкуватися з Богом: через молитву та слуханням слова Божого. Бог – це наша основа, на якій треба будувати своє життя. Надмірне бажання багатства, безпеки, відчуття самодостатності, охоплення жадібністю, це все характеризує євангельського багача. Нажаль, інколи, і в нашому житті зустрічаються такі люди, проте вони настільки засліплені і лицемірні, що не бачать у цьому великої трагедії.

Отже, дорогі брати і сестри, що надає сенс нашому життю сьогодні? Як наша віра в Бога робить вплив на конкретні справи життя? Ми повинні обов’язково задуматись над своїм життям і змінити своє ставлення до тих, чи інших земних благ. На першому місці у нас має бути Бог і все решту у нас буде на своїх місцях. Тож, під час того особливого періоду Різдвяного посту, посилено молімось до Господа, творімо добро, милостиню, потребуючим. Будьмо як цей самарянин, який побачив біду іншого та допоміг йому, адже, як говорив святитель Іоан Золотоустий: «Милостиня, цариця чеснот, яка досить скоро підносить людей до небесних височин, найкраща захисниця. Велика справа – милостиня».

 Амінь!

За матеріалами: gradleva.com