В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри! Ось і сподобилися ми з вами пройти перший тиждень Великого посту, впродовж якого Церква по-особливому закликала нас роздумувати над своїм життям і піклуватися про свою душу молитвою преподобного Єфрема Сиріна, покаянним Каноном святого Андрія Критського, слухання яких не залишить байдужим жодну християнську душу.
Сьогодні перша неділя посту, яка має назву Торжество Православ’я. Так Церква здавна у своїх піснеспівах закликає нас: «День радісний і веселістю сповнений настав нині: сяйвом бо істинних догматів палає і сяє нині Церква Христова, прикрашена встановленням ікон святих і сяйвом образів, і утверджується богошанована однодумність вірних». Вже із самої стихири свята ми чуємо про особливе вшанування святих ікон, саме подія встановлення догмату про їхнє достойне вшанування лягла в основу сьогоднішнього свята. Водночас це радісне святкування остаточної перемоги не тільки над єрессю іконоборства, але і над іншими лжевченнями, які виникали впродовж багатьох століть і на які Церква дала відповідь у постановах семи Вселенських соборів, Помісних соборів.
Сьогоднішня неділя дає можливість нам ще раз нагадати про справжню сутність і значення ікони. У постанові 7-го Вселенського собору читаємо: «Визначаємо, щоб святі та чесні ікони пропонувалися для поклоніння так само, як зображення чесного животворящого Хреста… Бо часто так буває, що через зображене на іконах, до яких звертаються очима, возносяться до первообразу і вшановують його цілуванням і шанобливим уклоном… Тому що шанування, яке образу ми віддаємо, до первообразу переходить…». І ця постанова Церкви не є новою, а задумаймося на хвилинку, їй майже 1300 років! Церква давно дала відповіді на всі хвилюючі запитання. Варто лише звернутися до церковної спадщини, яка промовисто засвідчить істинність догмату про Троїчність Бога, вшанування Богородиці, святих ікон та ін. Ми нікого не звинувачуємо у помилковості, вони обрали свій шлях. Православна Церква пропонуємо істину і радіє з того, що безліч людей перебуває в істині, і як любляча мати чекає навернення заблукалих.
Бо сьогодні ми молитовно споглядаємо образ Бога, Ісуса Христа, Який втілився, тим самим Він став для нас описаним; і події його земного життя як людини: народження, хрещення, смерть, воскресіння дають можливість і нам християнам зобразити те, що бачили людські очі. І споглядаючи на ікону, зримими очима бачимо образ Христа, що втілився, а духовними торкаємось Невидимого і Неописаного.
Бо ікона – це та ж сама книга, але написана не пером, а пензлем, не буквами, а фарбами.
Тому споглядаючи на ікони, наближаймось до Бога душею через нашу молитву. Нехай вони будуть для нас нагадуванням про Його втілення і любов до роду людського, допомогою для молитви.
І кожного разу, коли дивимось на ікону, пригадуймо собі, що ми також створені на образ і подобу Божу і покликані «досягти досконалости» (Євр. 11. 40)
Бо і в сьогоднішньому Євангелії (Ін. 1. 43-51) розповідається нам про покликання перших учнів Христових до апостольського служіння, які також на початку мали сумніви: «чи може щось добре бути з Назарета?» (Ін. 1. 46), але коли зустрілися з Христом віч-на-віч, засвідчили: «Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів» (Ін. 1. 49). Поряд із сумнівом завжди буде віра.
Віра, засвідчена тисячами святих, які безперестанно возносять «золоті чаші, повні фіміаму, які є молитви святих» (Одкр. 5. 8).
Дякуймо Богові за «таку хмару свідків» (Євр. 12. 1) і просімо, щоб наша віра міцнішала і укорінювалась і щоби з часом, при допомозі Божої благодаті, дала добрі плоди. Амінь.
ІЛАРІОН, митрополит Рівненський і Острозький