В час святої Чотиридесятниці свята Православна Церква має в своєму богослужбовому уставі особливі поминання померлих в наступні три суботи Великого Посту, починаючи з другої седмиці. За православним віровченням наші рідні та близькі, які відійшли в загробне життя, нікуди не зникли, але продовжують жити своїми вічними душами, очікуючи Друге Пришестя Христове та Всезагальний Суд Божий. Вони дорогі нашому серцю, тому у вічності потребують нашої молитви та діл милосердя для прощення своїх гріхів Богом. Таку віру за померлих мав Іуда Маккавей ще в Старому Завіті, коли приніс в Єрусалимський храм жертву за гріх своїх побратимів: «… і вчинив дуже добре і благочесно, думаючи про воскресіння; бо, якби він не надіявся, що полеглі у битві воскреснуть, то зайве і марно було б молитися за мертвих. Але він помишляв, що тим, які померли у благочесті, уготована велика нагорода, – яка свята і благочестива думка! – Тому приніс за померлих умилостивительну жертву, щоб розрішилися від гріха» (2 Мак. 12: 43-45). Священне Писання у підтвердження користі молитви за спочилих ще говорить нам так: «Дар милосердя подай усякому живому, але й мертвому не відмов твоєї ласки» (Сирах 7:33).
Чим ми, живі, можемо допомогти в загробній участі нашим померлим? Молитвами, які спираються на Євхаристійну жертву Спасителя, котра приноситься на Літургії та добрими ділами милосердя. Блаженний Августин з цього приводу навчає нас: «Одне з найбільших завдань, одне з найбільших старань земного життя це за померлих приносити жертви і милостині та молитися за них». Заупокійна молитва несе в собі різні форми духовної утіхи для нас, які скорбимо, а також безцінні духовні блага для покійних. Вона має за мету пробудити свідомість у тих, що не мають віри і надії на життя вічне, розкриває справжній сенс людського життя у майбутньому, загальному воскресінні мертвих (Ін. 5: 25) та випрошує у милосердного Бога прощення і відпущення гріхів померлим.
Блаженний Августин продовжує навчати: «Хто тужить і переживає за спокій і спасіння померлих той тим готує собі особисте спасіння». А св. Амвросій Медіоланський так пояснює: «Як будеш молитися лише за себе, будеш мати лише свою заслугу. А, як просиш за інших, всі вони будуть просити за тебе».Впродовж усього Великого Посту ми не повинні забувати про молитву за своїх померлих, адже єдиним місцем для спасіння людської душі до Другого пришестя Спасителя є земля, де Христос приніс Себе в Жертву на Голгофі за гріхи усього людства. Ця Жертва звершується через Духа Святого у Таїнстві Євхаристії в Церкві Христовій під час Божественної Літургії.
Під час Літургії, на Проскомидії і поминаються поіменно з вийманням частичок усі живі і померлі, які перед Господом рівно є живими (Лк. 20: 38). На небі ж, залишається вічність, у котру душі померлих входять в тому стані, в якому вони вийшли із землі. Покаяння за гробом немає. Тому саме наша молитва за померлих важлива для останніх. А ще варто пам’ятати, що сам день суботи є особливим днем в історії спасіння людини: у суботу Господь Бог спочив після створення світу, також в суботу Син Божий перебував у гробі в Гефсиманському саду, душею ж звершуючи визволення праведників з пекла як про це говорить св. ап. Петро: « Тому що і Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, праведник за неправедних, бувши умертвлений тілом, але оживши Духом, Яким Він і тим духам, що перебували у темниці, зійшовши, проповідав» (2 Пет. 3: 18-19).