Протоієрей Арсеній (у миру Арсеній Іванович Христюк) народився 15 липня 1920 року у селі Великі Дорогостаї на Млинівщині у багатодітній сім’ї. У 1935 році закінчив сім класів народної школи. Вчився кравецькій справі у місцевих майстрів, а згодом у Луцьку. Одночасно співав у церковному хорі, допомагав читцям. У 1943 році одружився з Євгенією Степанівною Балабзовською. Під час окупації проживав з батьками, займався особистим господарством, співав у церковному хорі, виконував обов’язки псаломщика. 15 березня 1945 року був мобілізований у Червону армію, а з лютого по травень 1945 року був на фронті. Після демобілізації працював на різних роботах, а у 1953 році вступив до Волинської духовної семінарії. Був висвячений у диякони, а у 1957 році архієпископом Волинським і Рівненським висвячений у священики у Дубенську Свято-Іллінську соборну церкву.
У соборній церкві служив ревно. Був нагороджений у 1960 році набедреником, згодом – камилавкою, скуфією, грамотами. У 1972 році у Троїцькому соборі м. Луцька став протоієреєм. Нагороджений також золотим наперсним хрестом і хрестом з прикрасами. З 1979 року три з половиною роки був тут настоятелем Спасо-Преображенського храму.
Високі нагороди отця Арсенія є визнанням його особистих заслуг перед церквою. Зокрема, у Спасо-Преображенському храмі він займався господарськими справами. Завдяки своїй наполегливості зробив під’їзд до церкви, побудував житло. Всередині храму було проведено художній розпис іконостасу, облаштовано кіоти. Чимало зусиль вимагало зміцнення церковного хору, який нараховував півтора десятка учасників.
Решту свого життя о. Арсеній присвятив служінню в Свято-Іллінському соборі, де і похований 10 березня 2006 року.
За матеріалами Петра Савчука “Дубенський Спасо-Преображенський монастир і церква”, 2006 р.
Іще фото з о. Арсенієм можна переглянути в альбомі “о. Арсеній“