Святий Спиридон прибув у Києво-Печерський монастир, коли настоятелем був ігумен Пімен (1132—1141 рр.). Спиридон був вже немолодим і не вмів читати та писати, але взяв на себе подвиг вивчити Псалтир напам’ять. Він постійно співав псалми, коли рубав дрова, місив тісто, розпалював піч, пік просфори (просфора — богослужбовий літургійний хліб, якій під час відправи Божественної Літургії стає Тілом Христовим та використовується для поминання під час проскомідії живих та померлих).
В цій праці йому допомагав преподобний Никодим, який звершував подвиг чернецтва в цьому ж монастирі. Звідки Никодим прийшов у монастир, невідомо. Вони із Спиридоном були дуже дружні й разом пекли просфори протягом тридцяти років. Їхня праця в пекарні — пекти просфори для приготування жертви, яку приносили священики, а їхня духовна праця — жертва постійної похвали Богові. Одного разу, приготувавши просфори, вони розвели вогонь, і полум’я вирвалося з печі, почала горіти стеля в келії. Блаженний Спиридон закрив отвір печі мантією, зав’язав рукави волосяниці, побіг до криниці, набрав у рукави води і дорогою почав кликати на допомогу братію. Коли збіглися ченці, то побачили, що мантія не згоріла, а із рукавів вода не витекла. Нею і залили полум’я та погасили пожежу. Всі прославили Бога, який помагав Своєму угоднику. Никодим був вірним помічником Спиридонові як у праці, так і в подвигах добродійного життя.
Вони добре послужили братії монастиря і Богу й мирно упокоїлися в 60-х роках XII ст. Мощі преподобних знаходяться в Ближніх печерах. В акафісті всім Печерським преподобним сказано: “Проповідницька нам явилася чесна праця твоя, Спиридоне богоприємний, нею бо православних дітей твоїх навчаєш як пальці складати для зображення святого хреста на чолі, вуста нечестивців закриваєш, явно викриваючи їх, бо, перехрестившися, відійшов ти до Христа. Йому ж молися, щоб згасив полум’я пристрастей наших і дарував нам істинну старанність славословити Його безперестанно в псалмах і піснях духовних у цьому житті й у майбутньому, співаючи: “Алілуя”. “Радуйся, Никодиме, бо у випіканні хлібів священних ти тридцять років трудився”.
Ще одне чудо відбулося в ХХ столітті під час захоплення Києва фашистськими окупантами. Німецький комендант захотів відвідати славні Печери Лаври, які були закриті комуністичною владою. Коли комендант зупинився біля нетлінних мощей святого Спиридона, запитав, з якого матеріалу виготовлені ці тіла, бо ж не хотів повірити, що вони дійсно зосталися нетлінними. Почув відповідь, що це — справжні тіла святих людей, які нетлінні на знак перемоги над смертю, яку здобув Господь Ісус Христос. Комендант всією силою ударив по руці Святого дулом свого пістолета. Шкіра, яка потемніла від віку, тріснула, і витік струмочок крові. Комендант з вояками вибігли з Печер дуже здивовані, а наступного дня всюди з’явилось оголошення, що Печери відкриті для відвідин всім, хто тільки бажає.
За матеріалами: Життя Святих.