Святий Сава Освячений народився 439 року поблизу Кесарії Кап-падокійської у Малій Азії. Ще хлопчаком пізнав чернече життя, а вже 18-літнім юнаком пішов у єгипетську пустелю до монастиря св. Теоктиста. Там він вів дуже суворе аскетичне життя.
Сава збудував лавру для численних монахів, які мешкали в окремих келіях, а невдовзі його було висвячено на священика.
За спадщину, отриману після батькової смерті, він збудував три лікарні для хворих та подорожніх і ще один монастир. У 493 році Сава був призначений архимандритом усіх єгипетських пустельників. У життєписі св. Сави написано, що він мирно жив разом із левом в одній печері. Сава відзначався численними християнськими чеснотами, а також відвагою в обороні правдивої віри проти єретиків-монофізитів. Уснув Сава Освячений 532 року, проживши 94 роки, 76 з яких провів у пустелі.
Преподобний Сава Освященний народився в V столітті, в Каппадокії в побожній християнської сім’ї Іоана та Софії. Його батько був воєначальником. Від’їхавши у службових справах до Александрії, він узяв із собою дружину, а п’ятирічного сина залишив на опіку дядькові. Коли хлопчику йшов восьмий рік, він вступив до монастиря святої Флавіани, що був поблизу. Обдарований хлопчик скоро навчився читати і добре вивчив Святе Письмо. Даремно батьки вмовляли святого Саву повернутися у світ і вступити в шлюб. У 17 років він прийняв чернечий постриг і так досягнув успіху в пості і молитвах, що був удостоєний дару чудотворення. Пробувши десять років в обителі Флавіани, преподобний відбув до Єрусалиму, а звідти до обителі преподобного Євфимія Великого. Але преподобний Євфимій (пам’ять 20 січня) направив святого Саву до авви Феоктиста, настоятеля прилеглого монастиря із строгим спільножи-тельним уставом. У тій обителі пробув преподобний Сава послушником до 30-річного віку.
Після смерті старця Феоктиста, його наступник благословив преподобного Саву зачинитися в печері: лише в суботу святий полишав усамітнення і приходив до обителі, брав участь у богослужінні і споживав їжу. Через деякий час преподобному дозволили зовсім не полишати усамітнення, і святий Сава трудився в печері протягом 5 років.
Преподобний Євфимій уважно стежив за життям юного ченця і, бачачи, як він духовно зріс, став брати його з собою в пустелю Рув (коло Мертвого моря). Вони виходили 14 січня і перебували в ній до Вербної Неділі. Преподобний Євфимій називав святого Саву отроком-старцем і дбайливо виховував його у найвищих чернечих чеснотах.
Коли преподобний Євфимій відійшов до Господа (+ 473), святий Сава пішов з Лаври і оселився в печері поблизу обителі преподобного Герасима Йордансько-го. Через кілька років до преподобного Сави почали збиратися учні – всі, хто хотів чернечого життя. Так виникла Велика Лавра. За вказівкою з Неба (через вогняний стовп) ченці облаштували в печері церкву.
Преподобний Сава заснував ще кілька монастирів. Багато чудес були явлені за молитвами преподобного Сави: посеред Лаври забило джерело, під час посухи пролився рясний дощ, відбувалися зцілення хворих і біснуватих.
Мощі Святого Сави Освяченого знаходяться в головній церкві монастиря Мар Саба в Палестині.
У 524 році в Лаврі преподобного Сави був введений написаний ним монастирський статут, який отримав назву Єрусалимський або Палестинський. Пізніше він був введений в спільножительні обителях всієї Палестини, звідки поширився по всьому Православному Сході. На Русі з’явився в широкому вжитку з часів митрополита Київського Кіпріяна.
Статут преподобного Сави більшою мірою регламентував порядок богослужінь, хоча й описує чернечі традиції палестинських монастирів VI сто-ліття. На створення Єрусалимського статуту вплинули чернечі статути преподобного Пахомія і святого Василія Великого. Оригінальний список Єрусалимського статуту, за повідомленням Симеона Солунського, згорів в 614 році коли Єрусалим захопив перський цар Хозров.
Святий мирно представився до Бога в 532 році.
Тропар прп. Сави Освяченого:
Тропар, глас 8: Потоками сліз твоїх Ти неродючу пустиню оросив і з глибини зітханнями Ти в трудах приніс стократні плоди, і був Ти світильником вселенної, сіяючи чудесами, Саво, отче наш. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, глас 8: Як жертву Богу непорочну від дитинства Ти приніс себе доброчесністю, Саво блаженний, ставши садівником благочестя; тому був Ти преподобних окрасою і жителем пустинним, достойним похвали. Тому взиваємо до Тебе: Радуйся, Саво пребагатий.
За матеріалами: Кафедральний собору м.Житомир