Преподобний Феодосій Великий жив у V – VI ст. і був основоположником загальножительних монастирів. Він народився в Каппадокії від благочестивих батьків. Володіючи прекрасним голосом, він старанно трудився у церковному читанні і співі. Преподобний Феодосій гаряче молився, щоб Господь наставив його на шлях спасіння. В юні роки він відвідав Святу Землю і бачився з преподобним Симеоном Стовпником (+ 459; пам’ять 1 вересня), який благословив його і передбачив йому майбутнє пастирське служіння. Прагнучи до самітницького життя, святий Феодосій оселився в Палестині в пустельній печері, в якій, за переказами, ночували три волхви, що прийшли вклонитися Народженому Спасителю світу. У ній він прожив 30 років у великому пості і безперервній молитві. До подвижника поступово почали стікатися монахи бажаючі жити під його керівництвом. Коли печера вже не вміщала присутніх ченців, преподобний Феодосій став молитися, щоб Господь Сам вказав місце для обителі. Взявши з собою кадило з холодним вугіллям, преподобний пішов по пустелі. На одному місці раптово вугілля розгорілося і почало кадити. Тут преподобний і заснував першу чернечу обитель, або Лавру, за уставом святителя Василія Великого (+ 379: пам’ять 1 січня). Скоро Лавра преподобного Феодосія стала знаменитою, і в ній зібралося до 700 ченців. За завітом преподобного Феодосія, Лавра виконувала служіння ближнім, надаючи допомогу всім бідним і даючи притулок мандрівникам.
Преподобний Феодосій був надзвичайно милостивий. Одного разу, коли в Палестині був голод і до монастиря зібралося безліч людей, преподобний наказав усіх пустити в огорожу. Учні зніяковіли, знаючи, що монастир не має можливості наситити всіх людей. Але коли увійшли в хлібопекарню, то побачили, що вона, по молитвам авви, наповнена хлібами. І таке диво повторювалося щоразу, коли преподобний Феодосій хотів допомогти бідним.
У монастирі преподобний влаштував будинок для прочан, окремі лікарні для ченців і мирян, а також притулки для престарілих. З огляду на те, що в Лаврі зібралися люди з різних країн, преподобний влаштував Богослужіння на різних мовах – грецькою, грузинською та вірменською. Для причастя Святих Таїн всі збиралися у велику церкву, де Богослужіння відбувалося грецькою мовою.
Під час правління Константинопольського імператора Анастасія (491 – 518) виникла єресь Євтихія із Півночі, яка не визнавали ні таїнств, ні священства. Імператор теж став співучасником єретиків, і православні почали терпіти гоніння. Преподобний Феодосії твердо став на захист Православ’я і написав від імені пустельників послання імператору, де викривав його і спростовував всі колишні і засуджені Вселенськими Соборами єресі. Він підтвердив, що пустинножітелі і іноки будуть твердо триматися Православного сповідання. Імператор змирився на недовгий час, а потім відновив гоніння на православних. Святий старець тоді проявив велику ревність за істину. Він, залишивши обитель, прийшов в Єрусалим і у Великій церкві, ставши на підвищенні, вигукнув привселюдно: “Хто не шанує чотирьох Вселенських Соборів, нехай буде проклятий”. За цей сміливий вчинок преподобний був засланий у в’язницю, але незабаром повернувся після смерті імператора.
Преподобний Феодосій за життя здійснював багато зцілень та інших чудес, приходячи на допомогу бідним. Одного разу він молитвою погубив сарану, яка спустошувала поля в Палестині: за його молитвами воїни зберігалися від загибелі, рятувалися погибаючі на морі і ті які заблукали в пустелях.
Одного разу преподобний велів вдарити в било, щоб братія зібралася на молитву, і сказав: “Гнів Божий насувається на східну країну”. Через кілька днів стало відомо, що сильний землетрус зруйнував місто Антіохію в той час, коли преподобний закликав ченців на молитву. Перед своєю кончиною преподобний Феодосій закликав до себе трьох улюблених єпископів і відкрив їм, що скоро відійде до Господа. Через три дні він помер у віці 105-ти років, в 529 році. Тіло святого було з честю поховане в печері, в якій він жив на початку свого подвигу.
Переклад: ієрей Ігор Волянюк