Під час гонінь на християн при імператорах Діоклетіані ( 284-305 рр.) та Максиміані ( 305-311 рр.) в місті Емесі були схоплені два товариші: Гурій і Самон, проповідники Слова Божого. На пропозицію принести жертву богам святі відповіли відмовою, сповідавши свою віру в Христа. За це вони були піддані страшним мукам: їх били, підвішували за руки, прив’язавши до ніг важкий вантаж, кидали в тісну темницю. Мученики все переносили з твердістю і молитвою до Господа, котру записав один із свідків їхніх мук:» Господи Боже мій, без чиєї волі навіть не одна пташка потрапляє до сіті. Ти, що Давидове серце скорботою наповнив, Ти, що пророка Даниїла сильнішим за левів показав, а отрокам Авраамовим, Ти переможцями мучителя і полум’я дарував бути, і нині Господи, Ти що знаєш неміч єства нашого, бачиш брань, що повстала на нас. Намагається бо ворог відняти від Тебе діло правиціТвоєї і позбавити нас сущої у Тебе Слави. Але Ти, благосердним Твоїм оком поглянувши на нас, збережи в нас негаснучий світильник Заповідей Твоїх. Твоїм же світлом направ стопи наші, і сподоби нас насолоджуватись блаженства Твого, бо Ти благословенний на віки віків». Вночі мучеників відвезли за місто і відрубали голову (+ 299-306 рр.). християни поховали їхні святі тіла.
Через багато років останній імператор-язичник Лікіній ( 311-324 рр.) почав гоніння на християн. Диякон Едеської церкви на ймення Авив, котрого імператор звелів схопити за ревність у розповсюдженні істинної віри, сам прийшов до катів, не бажаючи, щоб бажаючи, щоб при розшуку його постраждали інші християни. Святий сповідав свою віру в Христа і був засуджений на спалення. Мученик сам пішов у вогонь і з молитвою віддав дух свій Господу (+ 322 р.). Коли вогонь загас, мати святого і родичи знайшли тіло його неушкодженим. Мученика поховали поряд зі святим Гурієм і Самоном.
Після смерті святих звершувались різноманітні чудеса з тими, хто з вірою і любов’ю закликав їх собі на поміч. Так, якось один воїн-гот, посланий на службу в Едесу, взяв собі в жони благочестиву дівчину Євфимію. Перед цим він поклявся її матері Софії біля гробниці мучеників Гурія, Самона і Авива, що не зробить дружині ніякого зла, ніколи не образить її, але буде любити і поважати. Після закінчення служби в Едесі він взяв Євфимію з собою і повернувся на батьківщину. Пізніше виявилось, що він обманув її: на батьківщині у нього була дружина, і Євфимія стала її рабинею. Багато знущань і принижень прийшлося перетерпіти Євфимії. Коли в неї народилась дитина, то ревнива дружина гота отруїла отроча. Євфимія з молитвою звернулася до святих мучеників і сповідників Гурія, Самона і Авива – свідків клятви обманщика, і Господь визволив Євфимію від страждань і чудодійно переніс її в Едесу, де вона зустрілась з матір’ю. Через деякий час гот – клятвовідступник знову перебував на службі в Едесі. Все місто дізналось про його злодіяння. Викритий Софією, матір’ю Євфимії, і за наказом правителя він був страчений. Таким чином святі мученики і сповідники явили своє небесне заступництво і посоромили нечестивця.
Святі мученики і сповідники Гурі, Самон і Авив вважаються покровителями і охоронцями чистоти шлюбу, тому Церква до них звертається: « Радуйтеся, Гурію, Самоне і Авиве, чесного шлюбу небесні покровителі».
За матеріалами: Рівненська Єпархія.