Свято Успіння Богоматері встановлене Церквою з давніх часів. Про нього згадується у творах блаженного Ієронима, блаженного Августина та Григорія, єпископа Турського. У IV столітті воно вже повсюдно святкувалося в Візантії. За бажанням візантійського імператора Маврикія, який здобув перемогу над персами 15 серпня, день Успіння Богоматері (з 595 р.) стало святом загальноцерковним.
Але спочатку свято відбувалося не в один час: в одних місцях – у січні місяці, в інших – у серпні. Так, на Заході, в Римській Церкві (у VII ст.) 18 січня святкувалася «Кончина Діви Марії», а 14 серпня – «Взяття на небо». Загальне святкування Успіння 15 серпня в більшості східних і західних Церков встановлюється лише в VIII-IX ст.
Основною метою встановлення свята було прославлення Богоматері і Її Успіння. До цієї основної мети в IV-V століттях приєднується й інша – викриття помилок єретиків, які посягали на гідність Богоматері, зокрема, омани колірідіан, єретиків IV століття, які заперечували людську природу Пресвятої Діви (внаслідок чого заперечували і Її тілесну кончину).
У V столітті написані стихири на це свято свт. Анатолієм, патріархом Константинопольським, а у VIII столітті – два канони святим Космою Маїумським і преподобним Іоанном Дамаскиним.
«Ісус, побачивши Матір і ученика, що стояв тут, якого любив, говорить Матері Своїй:« Жоно! Це – син Твій. Потім каже ученикові: це Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе »( Ін.19, 26-27).
Євангеліє від Іоанна розповідає про те, що Ісус, зазнаючи Хресні страждання, доручає свою Матір турботам улюбленого ученика Іоанна. Пресвята Богородиця поселилася в будинку Іоанна Богослова недалеко від Оливної гори. Вона була з тими, хто підтримував і утверджував молоду християнську Церкву. Увірували в Христа приходили до Єрусалиму з дальніх країн, щоб побачити і почути Богородицю. Апостоли записали все, що Вона розповідала про Своє життя і про земне життя Свого Сина. Церковний історик Никифор Калліст детально виклав передання, яке передає обставини Успіння Божої Матері. Передання засноване на свідоцтві священномученика Діонісія Ареопагіта і творі єпископа Сардийського Мелітона, складеного в II ст.
Никифор Калліст писав про те, що багато хто з тих, хто не вірив у вчення Христа, робили замах на життя Матері Божої. З будинку Вона виходила тільки в церкву і завжди у супроводі близьких. Нерідко Вона приходила до Святого Гробу Господнього на Голгофу і там молилася. В одне з таких відвідувань Їй з’явився Архангел Гавриїл і повідав про швидке Її переселення з цього світу в світ небесний, вручивши Їй у заставу пальмову гілку. Пресвята Богородиця розповіла про це Йосифу з Аримафеї як про благої звістки, тому що скоро Вона повинна була побачити Свого Сина. За молитвою Божої Матері стало так, що до часу Успіння до Єрусалиму з дальніх країн почали збиратися Апостоли. Святий преподобний Іоанн Дамаскин говорив, що вони злетілися, подібно до хмар і орлів, щоб послужити Матері Божій. Вона повідомила їм, що скоро покине їх. Під час бесіди з Апостолами перед Нею дивовижним чином з’явився Апостол Павло зі своїми учнями. Настав час, коли повинно було статися Успіння Божої Матері. Апостоли оточили ложе, на якому перебувала Діва Марія. Раптове світло затьмарило полум’я свічок, і зійшов сам Христос, оточений Ангелами і Архангелами. Всіх хто це бачив охопив священний трепет. Божа Матір вимовила: «Величає душа Моя Господа і зрадів дух Мій у Бозі Спасі Моїм, що зглянувся на смирення раби Своєї». Без страждання, ніби уві сні, душа Пресвятої Діви покинула цей світ і відійшла до Вічного життя.
Святі Апостоли Петро, Павло, Яків та інші понесли одр, на якому лежало тіло Пресвятої Богородиці, через весь Єрусалим у Гефсиманію. Над процесією з’явилася хмара світла і почулися звуки небесної музики. Про поховальний хід донесли первосвященикикам. Послали варту, щоб розігнати процесію, але хмара спустилася до землі і закрила її від нападників. Були чутні кроки і спів, але нікого не було видно. Первосвященик Афонія спробував перекинути одр, але його руки були відсічені невидимою силою. Афонія жахнувся і розкаявся, він отримав зцілення і став сповідувати вчення Христа. До вечора святі Апостоли поклали тіло Пресвятої Богородиці у гріб і закрили вхід у печеру великим каменем.
За Божим промислом Апостол Фома не був присутній при похованні Богородиці. Він прийшов до Єрусалиму після двох днів на третій і почав плакати біля гробу. Апостоли зглянулися над ним і відвалили камінь від гробу, щоб Апостол Фома міг прикластися до святого тіла Приснодіви. Але тіло Її зникло, і в печері лежали тільки похоронні пелени. Пречиста Богородиця була взята на небо в тілі. Увечері того ж дня за трапезою їм явилася Матір Божа і вимовила: “Радійте! Я з Вами у всі дні ». У відповідь Апостоли вигукнули при ламанні хліба: «Пресвята Богородице, допомагай нам».
Свято Успіння Пресвятої Богородиці урочисто здійснюється в Гефсиманії, на місці Її поховання. Тут зведено храм, в якому зберігаються похоронні пелени Богородиці. У IV в. священний покров був перенесений у Влахернській храм. У 866 р. руський флот підійшов до Константинополя, і місто було обложене язичниками. Імператор і Патріарх Константинопольський молилися всю ніч у Влахернському храмі, а потім занурили похоронну ризу Богоматері в море. Раптово піднялася буря і розметала руські кораблі в різні боки. Русь зазнала поразки, яка знаменувала перемогу християнства.
В Українській Православній Церкві свято Успіння Божої Матері шанується особливо,ще з часів Древньої Русі. Наші побожні предки прийнявши з Візантії Христииянську віру, також перейняли від греків і традицію особливого шанування Богоматері. Про шанування свята Успіння Пресвятої Богородиці на нашій Українській землі свідчить те, що головні монастирі в Україні названі на честь цього великого свята. Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра, Свято-Успенська Почаївська Лавра, Свято-Успенська Святогороська Лавра, святкують цього дня свої престольні празники. Так само відомі в землях Русі чудотворні ікони Успіння: Києво-Печерські, дві ікони Московського Успенського собору, Псковсько-Печерська, Бахчисарайська, Семигородна, Пюхтицька та інші.
За матеріалами: Рівненська Єпархія