6 листопада Церква вшановує ікону Божої Матері «Всіх скорботних Радість». Сама її назва свідчить про те, що через неї звертаються до Господа ті, хто перебуває в скорботі й печалі. Як співається в акафісті, ми молимося про дарування всіляких благ «оголеним – одіяння, хворим – зцілення, голодним – годування, сліпим – прозріння, запечаленим – відрада».
Ікона Пресвятої Богородиці «Всіх скорботних Радість» прославилась чудотворенням в 1688 році. Рідна сестра патріарха Іоакима (1674-1690 рр.) Євфимія, що жила в Москві, довгий час хворіла невиліковною хворобою. Одного разу вранці, під час молитви, вона почула голос: « Євфиміє! Йди в храм Преображення Сина Мого, там є образ, званий « Всіх скорботних Радість». Нехай священик відслужить молебень з водосвяттям, і отримаєш зцілення від хвороби». Євфимія дізнавшись, що така ікона дійсно є в храмі Преображення на Ординці, виконала повеління Пресвятої Богородиці – і зцілилась. Це стало 24 жовтня .(за старим стилем) 1688 року. Ікона Пресвятої Богородиці « Всіх скорботних Радість» славиться великою кількість чудес. Цей чудотворний образ належить до найбільш шанованих серед безлічі ікон Цариці Небесної. Слід сказати, що існує багато списків із цієї ікони які також прославились великою кількістю чудес, бо Пресвята Владичиця Діва Богородиця через Свої чудотворні ікони подає зцілення від душевних і тілесних хвороб всім, хто з вірою приходить і звертається до неї в своїх молитовних зітханнях.
Перша згадка про ікону відноситься до 1649 року. У 1711 р, коли царську резиденцію вирішено було перенести з Москви в Санкт-Петербург, рідна сестра імператора Петра I, царівна Наталія Олексіївна, відчуваючи особливе благоговіння до чудотворної ікони «Всіх скорботних Радість», перевезла її в числі інших святинь з Москви. Вона поставила ікону в приміщенні церкви Воскресіння Христового, яку облаштувала в кімнатах палацу Петра I на згадку про порятунок його від небезпеки при р. Прут і укладення миру з турками. У період царювання імператриці Єлизавети Петрівни споруджено на тому ж місці кам’яний храм і освячено 6 листопада за новим стилем по присутньому в ньому чудотворному образу на честь Божої Матері Всіх скорботних Радість. Згодом ця церква була перейменована в парафіяльну, яку часто відвідувала Катерина II, старанно молилася перед чудотворною іконою, маючи до неї побожне шанування, особливо з тих пір, як у Санкт-Петербурзі лютувала віспа, що загрожувала життю спадкоємця престолу Павлу Петровичу.
На поклоніння чудотворній іконі з усіх частин світу стікалося безліч віруючих. До неї приходили на молитву всі особи царського сімейства. З часів Петра Першого чудотворна ікона благоговійно вшановувалася, як народом, так і правителями. Джерело зцілень від чудотворної ікони Божої Матері і зараз рясно ллється на всіх, хто приходить до Неї з молитвою віри, смиренності та надії.
Молитва
О, Пресвята і преблагословенна Діво, Владичице Богородице! Споглянь милостивим Твоїм оком на нас, що стоїмо перед святою іконою Твоєю і з розчуленням молимось Тобі; виведи нас із глибини гріховної, просвіти розум наш, затьмарений пристрастями, вилікуй рани душ і тіл наших. Бо ми не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, тільки Тебе, Владичице. Ти знаєш усю неміч і гріхи наші, до Тебе вдаємося і взиваємо: не позбав нас Твоєї небесної помочі, але заступайся за нас завжди і Твоїм невимовним милосердям і щедротами спаси і помилуй нас, що гинемо. Даруй нам виправлення гріховного життя нашого і позбав нас від скорбот, бід і хвороб, від несподіваної смерті, пекла і вічної муки. Ти бо, Царице і Владичице, скора Помічниця і Заступниця всім, хто вдається до Тебе, Ти надійне пристановище грішників, що каються. Подай же нам, Преблага і Всенепорочна Діво, християнський кінець життя нашого, мирний і безгрішний, і сподоби нас Твоїм заступництвом оселитися в оселях небесних, де безперестанно лунає голос тих, що святкують і радістю прославляють Пресвяту Тройцю, Отця і Сина і Святого Духа, нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
Цікаво, що існує ще Ікона Пресвятої Богородиці “Усіх скорботних радість” з грошиками, яка має цікаву історію.
У 1888 році 23 липня над Петербургом і його околицями вибухнула страшна гроза; блискавка влучила в каплицю в Скляного заводу, опалила внутрішні стіни й більшу частину вікон, але, не торкнувшись ікони Божої Матері Всіх Скорботних Радість, що знаходилася в кутку із сильно потемнілим від часу й кіптяви ликом. Блискавка просвітлила її, та як би оновлену, спустила на землю.
Отямившись від громового удару черниця, що стерегла каплицю, побачила, що ікона стоїть на підлозі зовсім оновлена, з перегорілим шнурком, яким вона була прикріплена до стіни. Неподалік лежала кружка для збору подаянь, розбита вщент. Гроші з неї розсипані на підлозі, а дванадцять монет, що виявилися полушками часів Миколи Першого й Олександра Другого, прикипіли в різних місцях до ікони, що стояла на підлозі; усього їх було 12, але одна з них відпала.
Незабаром звістка про цю подію рознеслася по всій столиці, і маси народу потягнулися до каплиці. Народ побачив у цій події перст Божий, що вказує на злиденність каплиці, і поніс свої щиросерді пожертвування для спорудження на тому місці храму. Історія каплиці дуже давня. Ще за царювання Катерини Другої стояла тут інша, дерев’яна каплиця. В 1824 році 7 листопада, під час повені, її змило та сильним вітром принесло в село Клаптики, де вона й була поставлена. Через кілька років капличка прийшла у занепад. Тоді побудували на пожертвування нову, у неї поставили колишні образи, і в тому числі ікону Всіх Скорботних Радість. Колись ця ікона належала купцям Куракіним. Розповідають старожили, що цю ікона прибило хвилями до берега Неви, де її підібрав купець Куракін.
За матеріалами: Храм апостола Любові.